Територіальна цілісність України має стратегічне значення для ЄС

Автор/джерело -  © Рікард Юзвяк, Радіо Свобода 

Коли влітку було оголошено, що на посаду наступного координатора зовнішньої політики Європейського союзу висунули кандидатуру Жозепа Борреля, можна було сказати, що в частині Західних Балкан і серед східних сусідів ЄС було відчутне певне занепокоєння.

Жозеп Боррель на слуханні в Європарламенті, Брюссель, 7 жовтня 2019 року

Чи зможе 72-річний соціаліст-каталонець реально протистояти Росії? Чи його хоч трохи турбують такі місця, як Україна, бо, як вважали, його увага буде зосереджена на південних сусідах ЄС і на Латинській Америці? І, може, ще важливіше: що буде далі з підтримуваним Євросоюзом діалогом між Сербією й Косовом, якщо Іспанія – одна з п’яти країн ЄС, яка так і не визнала самопроголошеної косовської незалежності?

Але протягом тригодинного слухання щодо його кандидатури в комітеті з закордонних справ Європейського парламенту 7 жовтня він майже відразу змів усі такі побоювання. Вже через хвилину після початку його вступного слова Боррель заявив, що територіальна цілісність України має стратегічне значення для Євросоюзу, а потім додав, що Західні Балкани і східні сусіди ЄС будуть його пріоритетами, коли дійде до вирішення проблем. А потім він сказав одну, але справді велику новину з цього слухання: що його перша поїздка за кордон, якщо його затвердять на посаді верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, буде до Косова. Так він відразу відкинув чутки, що міг би у своїй новій ролі передати іншим відповідальність за діалог щодо Косова.

А далі він заявив, що Косово має скасувати свої 100-відсоткові ввізні мита на товари з Сербії, а Сербія має взятися за «повний, глибокий і щирий діалог» із Косовом. Такий діалог, заявив Боррель, триває вже надто довго. Він пообіцяв, що домовленість між Белградом і Приштиною буде. Також він відкинув той факт, що Іспанія не визнає Косова.

За його словами, врешті не має значення, як Мадрид ставиться до Косова, бо Косово не стало справжньою державою, доки його незалежності не сприйняли як факту такі гравці, як Китай, Індія чи Росія (офіційно ці країни Косова не визнають – ред.). Дещо пізніше під час слухання, говорячи про тему міграції, він сказав: «Я не люблю кордонів. І перше, що ми маємо зробити на Балканах, – це відкрити кордони».

Дотримання балансу

Щодо Росії Боррель, схоже, намагався втримати рівновагу між тими країнами-членами ЄС, які хотіли б більшої співпраці з Москвою, і тими, в першу чергу у східній частині Євросоюзу, які прагнуть зберегти тверду лінію.

Він чітко наголосив, що санкції ЄС, які діють від часу анексії Криму 2014 року і подальшої війни на сході України, мають залишатися доти, доки Росія не змінить свою політику. Та водночас він кілька разів зазначав, що санкції не можуть бути єдиною політикою ЄС щодо Росії і що Євросоюз не може ігнорувати цю країну, з якої він імпортує газ і загалом має дуже пристойні торговельні відносини.

Як сказав Боррель, він обіцяє «вибірково співпрацювати з Росією з тих питань, де є якась перспектива знайти ґрунт для діалогу».

І далі він продовжив задовольняти обидва табори, як міг. Без підказок він упевнено заявив: «Мені здається, цілком ясно: всі знають, що є кампанії дезінформації, які запускають із серверів, розташованих на території Росії». Це дійсно цілком очевидно для більшості тих, хто стежить за цим питанням, – але при цьому ви не почули б такої заяви, висловленої публічно, від його попередниці Федеріки Моґеріні.

Потім Боррель вів далі, що ЄС має витрачати більше зусиль на боротьбу з дезінформацією, що було приємно почути «яструбам» у ставленні до Росії. Але у відповідь на запитання, що він хоче зробити, щоб не дати Росії чинити ще більше втручання у своїх сусідів, він уник різкої критики Кремля. Натомість він вельми дипломатично заявив, що «найкращий спосіб стримати Росію – це допомогти Україні, бо вона лишається в центрі стратегічного виклику, який кидає Росія». Боррель не уточнив, у що це мало б вилитися на практиці.

Жозеп Боррель, без сумніву, буде значно красномовнішим координатором зовнішньої політики ЄС. Але перед ним стоятиме та сама дилема, що й перед Федерікою Моґеріні, і перед Катрін Аштон, яка була на цій посаді до неї, – що вони здатні зробити вкрай мало, якщо серед усіх 28 країн-членів ЄС не буде одностайності. Це по суті означає, що кожен міністр закордонних справ у силу свого права вето перебуває в сильнішій позиції, ніж головний дипломат Євросоюзу. Боррель буде просто полишений на милість кожної столиці, від Лісабону до Хельсінкі. А враховуючи, які різні пріоритети зазвичай мають країни-члени ЄС, це, мабуть, буде найменшим спільним знаменником, який переважатиме в зовнішній політиці Європейського союзу і в майбутньому.