Як Зеленському не потрапити у пастку Путіна: Перспективи мирних переговорів для України

Автор/джерело -  © Тетяна Ворожко, Голос Америки 

У вівторок, 29 жовтня, міністр закордонних справ України Вадим Пристайко повідомив, що у Золотому почався процес розведення сил і засобів, домовленість про яке була досягнута 1 жовтня на зустрічі Тристоронньої групи з врегулювання ситуації на Донбасі.

Розведення сил у Петровському і Золотому є однією з умов для проведення саміту «Норманської четвірки», який, за словами Пристайка, може відбутися вже до кінця листопада.

Україна наразі перебуває у невигідній позиції щодо початку перегорів з Росією. Український президент має підготувати народ як до успіху, так і до можливого провалу переговорного процесу. Водночас українські лідери мають можливість убезпечити країну від більш тривожних сценаріїв. Так вважають американські експерти, які взяли участь в обговоренні теми в рамках проекту «Погляд з Вашингтона».

Україна погодилася на певні кроки як передумову зустрічі в Нормандському форматі, включно із запровадженням формули Штайнмаєра та розведенням військ на певних ділянках. У той же час Росія не пішла на жодні поступки, говорить керівниця групи з вивчення Росії Інституту дослідження війни Наталія Бугайова.

«Хоча прагнення до миру - це дуже хороша мета, але нинішній підхід, принаймні на даний момент, ставить Україну в невигідне становище».

Бугайова вказує на ознаки посилення контролю Росії над своїми ставлениками, включаючи кроки з інтеграції залізниць, заходи спрямовані на інтеграцію банківської системи з Росією, демонстрацію сили під час військових навчань на українському кордоні.

«Незважаючи на всі поступки та кроки до миру з боку Зеленського, не було поступок з боку Росії. Навпаки, тиск зростає. І я думаю, що Росія насправді у своїй інформаційній кампанії використовує та поширює точку зору про те, що Україні потрібні негайні результати у досягненні миру в середині країни, а також те, що Європа та США махнули рукою на Зеленського та Україну».

Несприятливою для прогресу мирного врегулювання є ситуація у Вашингтоні. Втратою для американсько-українських відносин експерти називають відставку колишнього спецпредставника США з питань України Курта Волкера, погляди та довготермінові цілі якого були відомими.

Чимало з тих, хто знаходиться у бюрократичному ланцюгу втілення політики США щодо України, залучені до розслідування щодо процедури імпічменту, що робить їх менш ефективними, говорить Сімаковські, старший дослідник Атлантичної ради, у минулому – високопосадовець Пентагону.

«Їм буде важко провадити політику, бути впевненими у підтримці Білого дому, коли на когось із них дивляться скептично, тому що вони виконали свій обов’язок і мають відповідати на запитання на Капітолійському пагорбі. На жаль, я думаю, багато чиновників намагаються триматися осторонь від політики щодо України, оскільки це може зруйнувати їхню кар’єру», - говорить аналітик.

Марк Сімаковський вказує, що сама Москва не перебуває під жодним тиском і намагається скористатися з політизації питання України в США, а також використати на свою користь ситуацію в ЄС, звідки надходять сигнали про готовність відновити ділові відносини з Росією, а також браком уваги до України через інші виклики для світової політики, такі як Брекзит.

«Коли ви сідаєте за стіл переговорів з Москвою, сидите навпроти Володимира Путіна, потрібна впевненість у тому, що ваші партнери максимально близькі до вас і залишатимуться з вами до кінця переговорів. В ідеалі Росія мала б заплатити за невдалі переговори з Україною посиленням санкцій. Якщо вона не йтиме на зустріч українцям, не робитиме поступок, то переговірники у Мінському та Нормандському форматах мали б продемонструвати Москві ризики, пов’язані з дотриманням такої лінії. Однак, це важко уявити», - говорить Сімаковські.

Незважаючи на несприятливі обставини, український уряд форсує переговорний процес

«Одним із факторів стала перемога Зеленського на виборах. І хоча його передвиборча платформа була розпливчастою, вона базувалася на досягненні миру на сході», - каже Сімаковські.

За його словами, на Зеленського тиснуть з трьох боків. Всередині країни від нього вимагають за дуже короткий час продемонструвати прогрес, чи хоча би прагнення досягти миру на сході. Тиск з боку Росії, яка продовжує окупацію Україну. І тиск, через побоювання щодо подальшого зменшення підтримки союзників.

Експерти вказують на небезпеки обраної Києвом стратегії. Одна з найбільших, говорить Бугайова, - згода на впровадження формули Штайнмаєра, оскільки вона не містить механізму забезпечення проведення виборів на Донбасі під українським контролем.

«Ризик, пов’язаний з цим, полягає в тому, що якщо вибори відбудуться під впливом Росії - прямим військовим тиском, чи в умовах абсолютного інформаційного контролю, який Росія має на цих територіях - це означитиме легітимізацію їхніх ставлеників та певного втручання. Якщо російські ставленики будуть легітимізовані, шляху назад не буде. Це незворотній процес, який може відкрити для Росії в довгостроковій перспективі можливість поновити контроль над прийняттям рішень в Україні», оворить Бугайова.

Моллі Мак`ю, керівниця фірми стратегічного консультування Fianna Strategies, погоджується, що у поточній ситуації вибори можуть стати пасткою, бо дозволять Росії легітимізувати те, що вони досягнули військовим шляхом. Однак бездіяльність Києва теж несе певні ризики.

«Конфлікт на сході заважає Україні ефективно інтегруватися до західних інституцій. Це важіль, яким Росія може користуватись із внутрішньополітичною метою. Залишити все як є також може означати погіршення ситуації в Україні, бо у такому середовищі важко розвивати демократію, розбудовувати більш прозору економіку, долати корупцію та зменшувати інфільтрацію з боку Росії».

Обрану Києвом стратегію Сімаковські вважає ризикованою ще й тому, що навіть успіх у переговорах може обернутися погіршенням ситуації.

«Якщо Росія вважатиме, що програє, вона може розпалити ситуацію і ще більше її ускладнити для Зеленського».

У тої же час, припускає він, не виключено, що Зеленський просуває переговори, щоб заспокоїти своїх прихильників, продемонструвати намагання виконати обіцянки.

«Але потім він вийде з процесу, сказавши, що не може вести переговори з Москвою, не маючи достатньої підтримки партнерів».

Український президент заявляв, що першою має йти безпека, а вже потім - політичні вимоги. За словами Зеленського, вибори можуть бути проведені лише коли на території України не буде іноземних військ, Україна відновить контроль над кордоном, а всі полонені повернуться додому.

Це правильно, говорить Бугайова, але у тої же час відсутній механізм перевірки та забезпечення виконання умови про виведення російських сил із тимчасово окупованої території.

«Я можу передбачити ситуацію, типову для російської гібридної війни, коли вони зроблять вигляд, що вивели частину своїх сил, що сепаратисти здали свої позиції, щоб показати це міжнародним спостерігачам, але росіяни зберігатимуть контроль і командування над своїми силами на місцях».

«Навіть якщо вони усунуть свою військову присутність, залишатимуться їхні політичні ставленики, - вказує Мак`ю. - Немає жодних ознак того, що Росія готова відмовитись від політичного, соціального чи військового впливу на ці території».

Україні треба бути готовою до тривалого конфлікту на сході країни, вважає Мак`ю, навіть якщо це вимагатиме значних бюджетних витрат.

«Конфлікт на сході не дешевий. Україна - у стані війни. І це не її вибір. Це реальність, в якій вона живе. Я думаю, що потрібно краще пристосуватися до існування у тих умовах, які є. Я не думаю, що конфлікт зникне повністю. Їм потрібно виділяти на це гроші».

Експерти застерігають від озвученого міністром закордонних справ Вадимом Пристайком Плану Б – розгортання міжнародних сил з підтримки миру.

«Росіяни вміють використовувати миротворців на свою користь. Українці мають вирішувати, як на сході забезпечується порядок та урядування. Введення миротворчих сил може перетворитись на пастку, якщо не буде належної організації, а це зробити дуже важко», - говорить Мак`ю.

«Ми бачили, як президент Білорусі Лукашенко запропонував Україні ввести миротворчі сили. Росія повертає собі вплив на білоруські збройні сили, а одним із характерних елементів російської гібридної тактики є намагання використовувати квазімиротворчі сили в Україні», - говорить Бугайова.

Що робити Києву за цих умов – поради експертів

Мак`ю радить президенту Зеленському тепер, коли в нього вже є команда і чітке уявлення про ситуацію, чітко визначити цілі і донести їх до своїх партнерів, а також - дати знати, що буде, якщо Україна не отримає підтримки.

«Він має попросити підтримки для своєї позиції і продовження військової допомоги. Він має чітко пояснити що потрібно, щоб змінити ситуацію з точки зору результативності переговорів. Це б особливо допомогло в США. Це дало б Конгресу та тим небагатьом, хто залишився в адміністрації, хто може тиснути на Білий дім, цей аркуш паперу, де написано, які саме дії потрібно підтримати. Так само і в Європі, бо чітка позиція усуне невизначеність, за якої всі хочуть знову брати гроші у Москви».

Окрім визначених цілей Сімаковські радить також підготувати населення до можливого провалу переговорів і тривалого конфлікту з Росією.

Зеленський вже достатньо зробив, щоб продемонструвати своє бажання рухатися до миру, говорить Бугайова. Настав час зачекати кроків з боку Росії.

«По-друге, я думаю, що Україна може зробити більше, щоб уникнути деяких більш небезпечних сценаріїв, один із яких - посилення внутрішньої напруги всередині України. Це один із найнебезпечніших сценаріїв, за нашими оцінками. Він полягає в тому, що Росія навмисно намагатиметься маргіналізувати громадянське суспільство всередині України, змалювати їх в якості найрадикальніших елементів. Зеленський повинен залучати громадянське суспільство та уникати протистояння з ним. І я думаю, нарешті, потрібно виключити деякі небезпечні варіанти, такі як пастка, яку становить можливе розгортання миротворчих сил», - говорить вона.

У своїй політиці, Україні варто підкреслювати важливісьб дотримання санкційного режиму проти Росії, говорить Бугайова.

«Я думаю, що Росія вміло маніпулює наративом і змінює уявлення про свою роль як сторони конфлікту на статус посередника в його вирішенні. Ризик, принаймні, пом’якшення санкцій через це зростає. Хоча санкції не змінили плани Путіна докорінно, вони дещо зменшили готовність Кремля до агресії. Без них путінський режим та його політика буде як на стероїдах. Росія зараз посилює вплив не лише в Україні, а і в Молдові та Білорусі. Якщо санкції пом’якшяться, Росія зможе отримати здобутки в цих трьох державах, де знаходиться основний театр її дій, і це дасть їй можливість діяти набагато агресивніше у всьому світі».

У США українці, втім, можуть покладатися на підтримку у Пентагоні та Конгресу, а також використати ситуацію підвищеного інтересу до України, аби продемонструвати виклики, перед якими вона постала, та прогрес, якого їй, тим не менш вдалося досягнути.

«Я думаю, що Україна все ще може стати прикладом і продемонструвати громадськості в США і в Україні, що в Україну варто інвестувати і що в Україні настав час і можливість для змін», - говорить Сімаковські.

«Перед цим скандалом, кількість людей у Конгресі США, які звертали увагу на Україну, дорівнювала, мабуть, п’яти. Зараз уваги значно більше. І тепер виникають питання: А чому ми політизуємо Україну? Чому ми знову на боці Росії? Чому ми це робимо? Що, чорт забирай, відбувається? Треба цю енергію спрямувати у вірний напрямок. Зеленський може заповнити цей простір позитивними державницькими проханнями щодо України, які не розглядаються як політичні, не розглядаються як спрямовані на внутрішні розбіжності, але які свідчать про економічне зростання, суверенітет, тощо. Настав час це зробити».