Торговий центр “Штурмбанфюрер”

Автор/джерело -  © Остап Кривдик, “Українська правда”  

Днями у торгово-центровому житті столиці відбудеться подія. В районі метро “Шулявська” має відкритися торговий центр. Воно б і нічого, але назва в нього – не проста, а історична.

Завод "Відкрите акціонерне товариство "Більшовик", поруч із яким знаходитиметься цей об'єкт, само по собі – оксюморон (як "гарячий лід").

Акціонерів більшовики розстрілювали, товариства експропріювали.

Так от, назва нового ТЦ – "Більшовик".

Чому назви вулиць і міст – це щось важливе? Коли ми даємо ім'я нашим дітям, ми дуже ретельно ставимося до цього.

Власне ім'я для особи – це чи не найбільший скарб. "Очорнити ім'я", "втратити ім'я" – це катастрофа для людини.

Назви не з'являються просто так.

Київ – місто з півторатисячолітньою історією, і за цей час у ньому жило багато великих людей, які давали імена його горам, його рікам, його лугам і його вулицям. А от більшовики "руйнували світ до основ, а потім..."

Ми щодня десятки разів повторюємо географічні назви – чи розказуючи про своє минуле, чи розповідаючи випадковому перехожому, як пройти на потрібну вулицю, чи навчаючи наших дітей дороги до школи. Ці назви – частинка нас, але вони ж – частина історичного контексту, в якому ми певним чином себе поводимо, частина тяглості, частина минулої "зручності".

У радянській тяглості гривні зручніше називати "рублями". Отже, поки ці назви з нами, СРСР живіший за всіх живих, а пам'ятати українських героїв ніде й нікому (хіба що, знову оксюморонно "на розі вулиць Артема і В'ячеслава Чорновола").

Так хто ж вони, оті більшовики, чиїм ім'ям хочуть назвати свій торговий центр "мегамаркетівці"?

Це – банди Муравйова, котрі розстрілювали київську інтелігенцію й київських же школярів на схилах Маріїнського парку, майстри червоного терору, нищителі церков, комнезами, що відправили тисячі і тисячі "куркулів" у Сибір, автори й виконавці Голодомору, репресій 37-го, жуковські заградзагонщики-м'ясоруби другої світової і так далі.

Шановний президенте "МегаМаркету", чи варта така історична тяглість за вашим торговим центром такої "прикольної" назви?

І як Ви ставитеся до відповідальності перед тими, кому більшовики повбивали близьких? Перед тими, у кого забрали церкви, а самих оголосили "ворогами народу" на десятиліття? Ви готові подивитися їм в очі?

Беремо аналогічну ситуацію – Голокост. Спробуйте поставити торговий центр з аналогічною назвою (наприклад, "Штурмбанфюрер") поблизу станції метро "Дорогожичі" – думаю, реакція міжнародної спільноти швидко поставить все на місце.

Чому в Україні назви такого типу – не проблема? Причина – в амнезії, якою вражені люди. Їхня історична пам'ять сягає не далі одного-двох поколінь. Вони вже не пам'ятають того, що було з їхніми прадідами.

Центральноєвропейські держави свій шлях до Європи починали з декомунізації, зі знищення символів і догм комуністичного минулого, з розсекречення й засудження його злочинів. Україна теж повинна пройти цей шлях, щоб нарешті залишити радянські догми разом із радянськими діячами для історії.

І якщо Мега-Маркет – європейський бізнес, то йому саме час задуматися над тим, як називати свої торгові центри.

І тут саме час поставити запитання: а чому ж ви, дорогенькі назво-борці, 15 років мовчали? Чому 15 років незалежної України цей "Більшовик" і ще тисячі таких "більшовиків" стоять на наших вулицях?

Закид – слушний. На початку 90-х всі кинулися виживати, полишивши процес на самотік. А пізніша кучмівська еліта, якій було байдуже, не захотіла брати на себе відповідальність (як і теперішня пост-революційна, зрештою). І нічого відкладати це питання "на потім", якщо ми хочемо зберегти історичну пам'ять, а не починати наш родовід (і наш шлях) з революційного 1917-го.

У новітній реальності торгові центри є, по суті, новими "храмами" – тисячі людей проходять крізь них щодня. Їхніми назвами називають зупинки, люди часто вживають ці назви в щоденному спілкуванні.

"Купити консервовані огірки й молоко у "Більшовику"" – звучить, правда?

Увіковічнювати тоталітарну географію в нових "комерційних" і "прикольних" формах, продовжуючи таким чином її тяглість – немудро, ба, навіть злочинно. І якщо для нового покоління виходити "на Шулявці", а не "на Більшовику" вже стало нормою, то тепер...

У Києві були ще станції метро "Ленінська", "Піонерська", "Комсомольська" – коли нам чекати торгових центрів із такими назвами? Ласкаво просимо в минуле, шановні мегамаркетяни?

Чи легко бути патріотом не УРСР, а України в місті під назвою Червоноармійськ, живучи в Ленінському районі на вулиці Дзержинського?

А поки що – ласкаво просимо у місто Гітлероград на вулицю Геббельса в Герінго-Кохівському районі у країні... Райхскомісаріат Україна?