Олександр Гудима: Дмитро Табачник – провідник культурного голокосту в Україні

Автор/джерело -  © “Музейний портал України”  

30 жовтня у київському Будинку Вчителя з ініціативи товариства „Просвіти” відбувся „круглий стіл”, присвячений проблемам збереження сакральних пам’яток архітектури Національного заповідника „Софія Київська” та Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Науковці, пам’яткоохоронці, музейники та громадські діячі висловили свої занепокоєння щодо стану та подальшої долі унікальних пам’яток світового значення: Софії Київської (ХІ ст.), Кирилівської церкви (ХІІ ст.), Андріївської церкви (XVIII ст.), Києво-Печерської лаври (ХІІ – поч. ХХ ст.).

Одним з головних факторів руйнування цих пам’яток, що мають світову історичну та архітектурну цінність, визнано надто активну їх експлуатацію релігійними громадами.

Зокрема, завідувач відділу „Андріївська церква” Національного заповідника „Софія Київська” Жанна Литвінчук зазначила, що єдина пам’ятка архітектора Бартоломео Растреллі, що збереглась повністю до наших днів, гине від недбайливого, варварського відношення громади Української автокефальної православної церкви.

У 2001 постановою Кабінету Міністрів України було дозволено проведення богослужінь у церкві у найбільші свята та помінальні дні. Однак, всупереч домовленостям, служби проводяться регулярно, двічі на день.

Як результат – порушення температурно-вологісного режиму, деформовані царські врата, руйнуються унікальні ліплення та різьблення. Кіптява та парафін від сотень свічок, що горять протягом дня, завдає непоправних втрат живопису ХVІІІ ст., підлозі з італійського мармуру тощо.

У дерев’яний різьблений іконостас ХVІІІ ст. вбиваються залізні цвяхи, для закріплення сучасних ікон. Старі ж, разом із дерев’яною скульптурою та кафедрою представники релігійної громади взагалі мріють ліквідувати, як такі що не відповідають православним канонам.

Аналогічні проблеми спіткали й пам’ятку архітектури ХІІ ст. – Кирилівську церкву, у якій діяльність представників Української православної цернкви Московського патріархату загрожують існуванню давньоруських фресок, живопису ХVII, XIX ст. у тому числі творів Михайла Врубеля. Отець настоятель Федор Шеремт Свято-Кирилівського храму неодноразово зазначав, що стародавні зображення втратили благоліпний вигляд, мають канонічні неточності й не можуть вшановуватись як ікони.

Нищівного удару по науковій та реставраційні діяльності Національного Києво-Печерського історико-архітектурного заповідника може завдати й недавня передача трьох його корпусів монастирю, в яких працюють понад 160 співробітників заповідника, розміщено велику наукову бібліотеку.

Характерно, що релігійні громади здебільшого виступають в ролі паразитів. Адже пам’ятки, які вони нещадно експлуатують, знаходять на повному утриманні держави. Саме заповідники сплачують за комунальні послуги, несуть тягар ремонтно-реставраційних витрат тощо.

Член Національної комісії у справах ЮНЕСКО Максим Стриха відзначів, що пам'ятки такого рівня є загальнолюдським надбанням і, відповідно до світої практики, мають належним чином оберігатись й не повинні використовуватись релігійними громадами.

Науковці вважають, що влада своїми діями не заважає, а навпаки – допомагає конфесіям, у користуванні яких перебувають комплекси заповідників, їх розвалювати. “Жоден з українських урядів, жодна столична влада не знайшла сміливості нагадати головам конфесій про цінність пам’яток та потребу зберегти їх,” – зазначив науковець, академік Національної академії наук, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка Микола Жулинський.

Як підсумував результати обговорення головуючий „круглого столу” Олександр Гудима, на сьогодні головним провідником культурного голокосту в Україні є віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Дмитро Табачник.

Досьє
(за матеріалами Корреспондент)

Дмитро Табачник, віце-прем'єр-міністр України

Народився 26 листопада 1963 року в місті Києві

Голова Адміністрації Президента України з липня 1994 року по грудень 1996 року

Депутат Верховної Ради АР Крим із квітня 2006 року

Віце-прем'єр-міністр України з 26 листопада 2002 року по 3 лютого 2005 року; повторно: з 4 серпня 2006 року по дійсний час


Дмитро Табачник - віце-прем'єр-міністр України. Але це не перший його досвід роботи в уряді. Табачник уже посідав аналогічну посаду під керівництвом прем'єра Януковича в 2002-2005 роках, завідуючи тоді гуманітарними питаннями країни.

А ось починав Дмитро Табачник свою трудову діяльність копірувальником, реставратором Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України. Далі було навчання в Київському національному університеті ім. Т.Шевченко на історичному факультеті, аспірантура, наукова діяльність і перші кроки в українській політиці. На початку 90-х Табачник працював старшим, а потім і головним консультантом Секретаріату Комісії Верховної Ради України у справах молоді, потім керував прес-службою Кабінету Міністрів України, був заступником голови Державного комітету України у справах друку, видавництва, поліграфії та книгодрукування. І вже в 1994 році Дмитро Володимирович очолив виборчу компанію Леоніди Кучми. І після того, як Леонід Данилович зайняв пост Президента країни, Табачник автоматично став Головою його Адміністрації. Хоча на цій посаді нинішній віце-прем'єр протримався не до кінця президентського терміну, на думку аналітиків, - через власні високі особисті амбіції.

З перших дій Дмитра Володимировича на арені великої політики став простежуватися проросійський характер його поглядів. Зокрема, Табачник є одним із найбільш ярих прихильників надання російській мові статусу державної. Та і в цілому, культурна політика віце-прем’єр-міністра, яку він проводить, суттєво відрізняється від попередньої “помаранчевої” влади, а отже не відповідає інтересам і самого президента Ющенка (а отже, й інтересам держави, – “Аратта”). Крім того, Дмитро Табачник не одноразово фігурував у різних кримінальних справах, що послідували після президентських виборів 2004 року. Отже, призначення Табачника на урядовий пост можна по праву вважати одним із найявніших ознак реваншу «біло-блакитних».

Дружина Дмитра Табачника - Назарова Тетяна Євгенівна (1960 р.н.) - народна артистка України, народна артистка Росії, актриса Національного театру російської драми ім. Лесі Українки. Молодший брат віце-прем'єра Михайло Табачник - президент корпорації "ТІКО". Батьки - пенсіонери.