|
Довга, глибока й курна ущелина розтягнулась на 120 км на північ від столиці Афганістану Кабула. Вона захищена високими скелями, що підносяться на 3 тисячі метрів над її дном. Це дивовижний природний захист для місцевих.
Тут є лише одна вузька дорога, що петляє між великими кам’янистими узвишшями та звивистою річкою Панджшер.
"Це не просто ущелина. Тут вся територія оповита міфами. Щойно ви потрапите туди, ви побачите ще щонайменше 21 малу долину, що з’єднані з нею", - каже Шакіб Шарифі, який жив там у дитинстві, але залишив Афганістан, коду таліби взяли країну під свій контроль.
Панджшер завжди був важливою магістраллю.
Через гори Гіндукуш долина веде до перевалу Анджуман на висоті 4 430 метрів, що перетинає провінцію Бадахшан.
Цим шляхом свого часу пройшли армії Олександра Македонського і Тамерлана - великих завойовників Центральної Азії.
"Панджшерська долина також історично славилася видобутком корисних копалин, зокрема напівкоштовних каменів", - каже Елізабет Лік, доцент кафедри міжнародної історії в Університеті Лідса.
Сьогодні в ущелині є гідро та вітроелектростанції. США допомогли збудувати там дороги та радіовежу, що приймає сигнали з Кабула. Колишня авіабаза США у Баграмі, яку первісно збудував Радянський Союз в 1950-х роках, також розташована недалеко від гирла долини.
"Хоробрі" люди
Повідомляють, що в ущелині мешкає від 150 тисяч до 200 тисяч людей. Більшість з них розмовляють на дарі - одній з основних мов Афганістану - та є етнічними таджиками.
Таджики складають близько чверті населення Афганістану, що налічує 38 мільйонів людей. Однак панджшерці не дивляться в бік Таджикистану, одного з північних сусідів країни. Вони мають свою локальну ідентичність.
Пан Шарифі, який донедавна відповідав за планування в Міністерстві сільського господарства Афганістану, описує панджшерців як хоробрих, "можливо, найхоробріших в Афганістані".
Він каже, що місцеві - непримиренні борці з талібами. В них є "елемент войовничості, але в позитивному сенсі". Історичні перемоги над Британією, Радянським Союзом і Талібаном "ще більше їх надихнули".
Після поразки талібів у 2001 році ущелина перетворилася з району на провінцію - одну з найменших в Афганістані.
Лідери Панджшера отримали значні посади в уряді та збройних силах. Панджшерська ущелина стала автономною і була єдиною провінцією в Афганістані, де на посади губернаторів призначали місцевих, а не людей за межами регіону.
"Зазвичай губернатори більш лояльні до уряду, ніж до місцевого населення, - каже професор Антоніо Джустоцці з Королівського інституту оборонних досліджень. - Але Панджшер був особливим випадком".
Стратегічно важлива
За словами Джустоцці, в Афганістані "ймовірно сотні" подібних ущелин. Але близькість цієї до головної дороги на північ від Кабула "надає їй великого стратегічного значення".
Вхід в ущелину лежить недалеко від того місця, де головна магістраль з Кабула залишає рівнину та підіймається високо в гори до перевалу Саланг, що веде до північних міст Кундуз та Мазарі-Шариф.
Схожих гірських долин в Афганістані чимало, зазначає Шакіб Шарифі. Але унікальність Панджера - в комбінації кількох важливих факторів.
"Йдеться не лише про десятки важкодоступних бойових позицій в ущелині, гірський рельєф та потужну самоповагу й гордість жителів Панджшера. Окремо ці фактори можна зустріти в багатьох місцях Афганістану. А тут усі вони поєднуються", - каже Шарифі.
Вважають, що в долині є великі запаси зброї. Загони, що колись базувалися там, мали розформувати, а бійці - здати зброю. "Але запаси лишилися", - каже Джустоцці.
Лідером нового опору "Талібану" є Ахмад Масуд - 32-річний син легендарного Ахмада Шаха Масуда, видного діяча опору Афганістану 80-90-х років минулого століття.
Масуд заявив, що його бійців підтримують представники афганської армії та спецпризначенці.
"У нас є запаси боєприпасів та зброї, які ми терпляче збираємо з часів мого батька, тому що знали, що цей день може настати", - написав Масуд в авторській колонці для Washington Post.
Його батько, Ахмад Шах Масуд - відомій польовий командир на прізвисько Панджшерський лев (сина вже подекуди називають "Панджшерське левеня"), свого часу був лідером Північного альянсу, що об’єднав таджиків, пуштунів, узбеків, хазарейців та інші етнічні спільноти спочатку проти прорадянського режиму, а потім і проти талібів.
Ахмад Шах Масуд, син генерала афганської армії, народився в Панджшерській ущелині. Його портрет досі можна побачити по всій провінції Панджшер та в Кабулі - на пам’ятниках, рекламних щитах і вітринах.
"Він став обличчям опору під час радянсько-афганської війни, - каже Елізабет Лік з Університету Лідса. - Він мав харизму й активно спілкувався з західними ЗМІ. Він також був тією людиною, з якою СРСР готові були вести перемовини. І це робило фігуру Масуда такою значимою".
За словами Джустоцці, Масуд відрізнявся від інших лідерів повстанців. "Він був освіченою і приємною людиною, спілкувався французькою. Тоді як інші командири справляли враження грубих, неписьменних та фанатичних людей".
Масуд загинув у 2001 році внаслідок нападу терористичного угрупування "Аль-Каїда", за два дні до її нападу на Сполучені Штати 11 вересня. Президент Афганістану Хамід Карзай оголосив його національним героєм.
Однак дехто каже, що лідер моджахедів був військовим злочинцем. Згідно з розслідуванням Human Rights Watch 2005 року, "Ахмад Шах Масуд був причетний до багатьох зловживань", скоєних збройними силами під його командуванням під час бойових дій в Афганістані.
Нездоланні?
З кінця 1980-го по 1985 рік СРСР здійснив щонайменше півдесятка штурмів ущелини - з землі та з повітря. Радянські винищувачі погано знали місцевість й часто потрапляли в засідки.
Їх обстрілювали зліва, справа та по центру, каже Шарифі. Один солдат зазвичай ховався під каменем і звідти вів вогонь, але радянські вояки ніколи не могли його знайти, "і це зводило їх з розуму".
Він каже, що деякі з нинішніх командирів були учасниками останньої хвилі тієї війни. "Їх навчили стояти наодинці на заставах без зв’язку зі штабом. Вони знали, як це - чекати та завдавати болю".
Джустоцці каже, що СРСР дійсно вдалося на певний час закріпитися в ущелині, але це тривало недовго.
"Вони не бачили сенсу в тому, щоб залишатися там, а тримати там армію було доволі складно, - каже Джустоцці. - Вони хотіли захистити головну автомагістраль з півночі на південь, але в інших сусідніх районах теж почалися бої".
Зброя, танки й літаки залишилися іржавіти в Панджшерській ущелині. Це спадщина невдалих радянських військових кампаній.
Син за батька
Ахмаду Масуду було 12, коли його батька вбили.
Масуд-молодший навчався у військовій Академії Сендхерста, має ступінь бакалавра в галузі військових досліджень від Королівського коледжу Лондона. Але молодому політику бракує реального бойового досвіду.
"Він має батьківську харизму, але не має досвіду, - каже Джустоцці. - Йому також потрібні навички перемовин щодо розділу влади на національному рівні. Оскільки він нова фігура, і йому немає чого втрачати - на відміну від деяких старих урядовців - він міг би бути більш вимогливим".
Важко оцінити, як далі розвиватимуться події, каже Елізабет Лік.
"Він, вочевидь, дуже добре усвідомлює свій власний спадок та історичне значення свого батька - ми бачимо, як він продовжує розвивати міжнародну співпрацю".
"Але зараз все інакше. Таліби захопили великі міста й селища поблизу та порушили ланцюги постачання. Це змінює баланс сил".
Масуд сам попросив підтримки.
"Якщо польові командири талібів почнуть наступ, вони, звичайно, зіткнуться з рішучим опором з нашого боку... І все ж ми знаємо, що наших збройних сил і матеріально-технічного забезпечення буде недостатньо", - написав він у своїй статті для Washington Post.
"Вони швидко закінчаться, якщо наші друзі на Заході не знайдуть спосіб забезпечити нас без зволікання". |
