Ляльку з “Катрусиного кінозалу” вкрали...

Автор/джерело -  © Вікторія МАЙСТРЕНКО, “Газета по-українськи”  

Українську дітвору 70-80-х років минулого століття вітром здувало з вулиць, коли тьотя Катя і її підопічна лялька Катруся представляли мультфільми і проводили «світські розмови» про шкільні проблеми, міжособистісні стосунки, про дітей і дорослих...

Тьотя Катя і Катруся

60-річна Катерина Лозовенко 15 років вела на телебаченні передачу ”Катрусин кінозал”. Перша програма вийшла у травні 1972 року, остання — 1987-го.

Із Катериною Семенівною стоїмо біля музею телебачення у столичному телецентрі на вулиці Мельникова. Двері музею закриті, але експонати можна розгледіти через його скляні стінки. На стіні висять великі чорно-білі знімки 30-річної давнини. На них і Катерина Семенівна з лялькою Катрусею. На одному з фото Лозовенко з високою зачіскою.

— Щоб вона трималася, гримери вилили мені на голову банку лаку, — сміється. — Та й тоді укладка трималася якусь годину. У мене волосся неслухняне. А одяг у студії був мій: у чому прийшла на роботу, в тому й виходила в ефір. Оце мої светр і жилетка, — показує ще одне фото.

Згадує, що на телебаченні отримувала 140 карбованців зарплатні. Ще 19 карбованців — гонорару за ”Катрусин кінозал”.

Питаю, чи не ревнувала її донька до інших дітей.

— Навпаки, Надя показувала мої фотографії друзям. Я рада, що вона не працює на телебаченні, — зізнається. — Займається рекламою в газеті. Їй 29 років.

Розповідає, як вела передачу вагітною.

— В ефірі не була лише три місяці після народження Наді. Катруся тоді вела передачу сама. Але я швидко вийшла на роботу.

— На вулицях вас впізнавали?

— Так, але мені це не подобалося. Коли питали: ”Ви тьотя Катя?” — відповідала: ”Ні”.

Про сім’ю говорить неохоче:

— Мій шлюб тривав довго, але не був щасливим. Усе забуто й викреслено з пам’яті.

Катерина Лозовенко не любить згадувати своє дитинство.

— Я його собі сама зліпила, — каже. — Пішла в четвертому класі у Палац піонерів, записалася у різні гуртки. Так і вийшла з сім’ї назавжди.

Має лише чотири фотографії з телепередачі, адже ”Катрусин кінозал” ішов у прямому ефірі. 1987 року Катруся з кімнати для реквізиту зникла.

— Я дітям сказала, що Катруся захворіла. Довго її шукала. Якось друзі повідомили, що бачили ляльку в приватному музеї. Подзвонила туди. Мені сказали, що вона справді в них. Але коли я прийшла, ляльки вже не було.

— Ми з Катрусею виходили в ефір по вівторках, а Дід Панас — по п’ятницях, — згадує. — Усе, що пишуть про Діда Панаса, актора Петра Весклярова — начебто він матюкався, пив — дурниці. Він помер 1994-го у віці 82 роки.

Голосом Катрусі говорила артистка Театру ляльок Олена Клименко.

— Вона сиділа поруч зі мною, а не під столом, як думали, — розповідає Лозовенко. — Олена зараз живе в США.

Катерина Семенівна пропонує піти до кафе. Але сумнівається, чи є там вільні місця. Сідаємо за крайній столик.

Замість ляльки Катрусі, яка зникла, Катерині Лозовенко дали іншу ляльку. ”Але це не та Катруся”, — каже вона (фото: Ольга РОТАЄНКО)

— Передача була дуже популярна, — продовжує. — Це не подобалася моїй начальниці — жінці пенсійного віку Інні Жуковій. Вона була комуністкою, жодної дитячої передачі не зробила сама. Мене почали витісняти з редакції. Поступово з Дідом Панасом нас замінили ”Мультфільмом на замовлення”. На телебачення приходило багато листів, у них запитували, куди ми поділися. Відповідальний секретар малювала якісь відповіді, а я сиділа поруч без роботи.

Каже, що років 10 тому хотіла відновити ”Катрусин кінозал”. Але жоден телеканал цим не зацікавився. Письменники брати Капранови запропонували Катерині Лозовенко працювати з новою лялькою. Передачі, які тоді зняли, можна побачити лише на відеокасетах.

— Треба буде ту ляльку віддати до музею, — каже ”тьотя Катя”. — Але це не та Катруся.

Українське ТБ у роки передперебудовних метаморфоз славилося не лише «Актуальною камерою» із її проблемами надоїв і загроз імперіалізму, але й неймовірно популярною дитячою програмою «Катрусин кінозал». На той час в ужитку не було поняття «формат», ніхто не визначав рейтинг. І даремно, між іншим... Тому що, якби визначали, то зауважили б: дітвору вітром здувало з вулиць, коли тітонька Катя і її підопічна лялька Катруся представляли мультфільми і проводили «світські розмови» про шкільні проблеми, міжособистісні стосунки, про дітей і дорослих...

Програма була гіперпопулярною. Особливо її пам’ятають ті, кому сьогодні 30—40, — вони фактично виросли на передачі. «Кінозал» проіснував в ефірі 15 років. Строк і довгий, і короткий. Тому що гідної заміни не знайшлося. А дитяче мовлення згодом і зовсім підкосили під корінь...

1946, 4 липня — Катерина Лозовенко народилася в Києві
1970 — закінчила акторський факультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого
1972 — на телебаченні ведуча програм ”На добраніч, діти” та ”Катрусин кінозал”
1975 — вийшла заміж
1977 — народилася донька Надія
1987 — закрили передачі з лялькою Катрусею ”На добраніч, діти” та ”Катрусин кінозал”
1988 — режисер у головній редакції телепрограм для Києва й області
2006 — режисер у Об’єднанні документальних фільмів