Мороз “крєпчал”, Янукович — “мєтєліл”

Автор/джерело -  © Андрій Ліщинський,Україна Молода 

Повернення влади Віктора Януковича ознаменувалося поверненням старих методів управління цього Прем'єр-міністра України. Як стверджують джерела у секретаріаті Кабміну, Прем'єр Янукович відновив практику тілесних покарань.

«Но ведь они, кажется, ввели здесь телесные наказания?»

Остап Бендер, «Золоте теля».

Не секрет, що Віктор Янукович, відомий у колах блатної публіки як «Хам», виконавську дисципліну у своєму уряді «допомаранчевого» періоду посилював із допомогою кулаків. Найвідомішою його жертвою був один із кращих менеджерів кучмівського призову Георгій Кірпа. У стоматологічній клініці на вулиці Зоологічній досі переказують легенду про пацієнта Кірпу: ескулапи тоді поставили міністрові транспорту два мости. Кажуть, Кірпа тоді отримав удар у пах ногою і два удари кулаком в обличчя. Цього було досить, щоб вибити кілька зубів.

Здавалося б, Помаранчева революція не лише «обламала» Януковича, а й навчила. Дійсно, довгий час ми не чули про його рукоприкладство; більше того, Прем'єр серйозно скоротив кількість матів на одне квадратне речення. Але, як кажуть брати по колисці, «человек слаб».

Поінформоване джерело у секретаріаті Кабміну повідомляє, що тілесні покарання в Будинку уряду поновлено. Повернення до старого було пов'язане з сумновідомим прийняттям Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Нагадаємо, що 12 січня фракції «антикризової» коаліції в результаті змови з БЮТ подолали вето на закон про Кабмін. Хоча цей закон нічого особливо не змінює, але «Регіони» святкували — це була серйозна психологічна перемога. На радощах «антикризовики» встигли «кинути» БЮТ, заявивши, що не обіцяли Юлі обміну закону «Про Кабмін» на закон «Про опозицію». Але, як кажуть в Україні, не тішся, братку, з чужого випадку. Сталося так, що текст закону, який надійшов на підпис Президентові з подоланим вето, відрізнявся від попередньої редакції Закону України «Про Кабінет Міністрів України», проголосованої 21 грудня 2006 року, — п. 4 ч. 7 ст. 23 закону був виключений.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду від 7 липня 1998 року №11-рп, Президент заявив, що поданий закон є законом у новій редакції і на нього можна знову накладати вето. Тож закон про Кабмін від 12 січня Президент підписувати відмовився. Не поспішав підписувати його й Голова Верховної Ради Олександр Мороз...

Ніхто досі не знає, чи був умисел у такій помилці парламенту, чи ні. Але ця помилка апарату ВР дорого коштувала двом «регіональним» урядовцям — міністрові юстиції Лавриновичу та міністрові Кабінету Міністрів Толстоухову.

Певно, уважний спостерігач зауважив, що закон про Кабмін був оприлюднений 2 лютого, тоді як Анатолій Толстоухов анонсував журналістам його публікацію ще 26 січня. Якби «в'язень замку Кабмін» (зразка листопада—грудня 2004 року) сказав про це тільки журналістам, це було б півбіди. Але аналогічний прогноз він зробив і Януковичу.

Словом, наступний після заяви понеділок двоє міністрів згадуватимуть як “чорний день”.

Спочатку дісталося Олександрові Лавриновичу. Він був викликаний на 8.00 на килим, але розмова була коротка — о 8.12 глава Мін'юсту вибіг із кабінету й одразу ж пішов до машини. Навіть не одягнувся — пальто в гардеробі через годину отримував один із помічників Лавриновича. За непідтвердженими даними, Янукович завдав панові Олександру удару в грудну клітку, а коли той упав, Прем'єр ударив ногою в область нирки. Цей інцидент був однозначно пов'язаний із законом про Кабмін, але чим персонально провинився Лавринович, наразі невідомо — співбесідник із секретаріату не зміг це прояснити.

Щодо Анатолія Толстоухова, то однозначно причина в тому, що він пообіцяв публікацію, але слова не дотримав. Нібито з Толстоуховим Прем'єр узагалі не розмовляв, а одразу вдарив у печінку. Доктор філософських наук Толстоухов, якщо вірити джерелу, зміг вийти з кабінету лише хвилин через 20. Як сумно жартує наш співрозмовник, єдиним позитивом Помаранчевої революції є те, що Янукович тепер не б'є в перенісся, а лише по внутрішніх органах — синців не видно. Це, мабуть, належно оцінили і Лавринович, і Толстоухов — на засідання Кабміну обидва міністри прийшли, як нічого й не сталося...

Мені не шкода ані Лавриновича, ані Толстоухова. Але мені соромно, що в нашiй державі Прем'єр може дозволити собі розпускати руки. Тому, незважаючи на політичні антипатії чи симпатії до міністрів, думаю, опозиційні політики мають порушити це питання для публічного обговорення. Бо нам ніколи не бачити Європи, якщо такі практики будуть у вищому органі виконавчої влади...

Замість післямови.

Як повідомив прес-секретар Лавриновича Лія Ільченко, того дня, коли за даними газети відбулося його побиття, міністр перебував у відрядженні у Львові, де готував візит прем’єра до цього міста.

Ільченко відмовилася коментувати повідомлення газети, заявивши лише, що їй “соромно за колег-журналістів”....

Тим не менше, як кажуть, диму без вогню не буває. Причому - неодноразово.