Юрій Бойко: “Єдиний актив, який ми могли б віддати в обмін, це розподільчі мережі”

Автор/джерело -  © Алла Єрьоменко, Дзеркало тижня 

Чергову інтригу в газову тему, яка є постійним порушником спокою в Україні, минулого тижня внесли: заява голови комітету Держдуми Російської Федерації з питань енергетики, транспорту і зв’язку Валерія Язєва і переговори в Києві з прем’єром Віктором Януковичем глави Міжнародної групи компаній “Ітера” Ігоря Макарова.

Глава комітету Держдуми РФ із питань енергетики, транспорту і зв’язку досить категорично висловився з приводу пропозиції «української сторони» в обмін на активи української газотранспортної системи України отримати доступ до активів і родовищ нафти і газу в Росії. Якщо коротко, то В.Язєв повідомив, що не поділяє «ейфорії української сторони в питанні обміну активами». На його думку, якщо таке і станеться (що малоймовірно), видобуток вуглеводнів має вестися російською компанією в рамках російського законодавства. І ця компанія сплачуватиме всі податки, просто власником буде українська сторона. «У зв’язку з цим розраховувати на те, що її газ буде дешевшим, не можна», — підкреслив В.Язєв.

Що ж до української газотранспортної системи (ГТС), то В.Язєв заявив прямо, що Росію не цікавить, якщо «нас пускають до труби завдовжки 30 км». Мовляв, ніякий тоді це не консорціум з управління українською ГТС, якщо йдеться лише про добудовування газопроводу Богородчани —Ужгород. «В обмін на такий актив ми можемо запропонувати тільки якесь родовище на 10 млрд. кубометрів газу, яким мені навіть нецікаво займатися», — зазначив глава комітету. Раніше В.Язєв казав, що такі родовища в РФ ще доведеться пошукати. Словом, як випливає з його заяви, Росія зацікавлена виключно в отриманні контролю над усією газотранспортною системою України.

«ДТ» поцікавилося думкою глави Мінпаливенерго України Юрія Бойка.

— Як ви можете прокоментувати заяву Валерія Язєва?

— Спокійно. Навколо цього бізнесу дуже багато заяв. Пам’ятаєте заяви щодо будівництва Північно-Європейського газопроводу у зв’язку з приходом у компанію, яка його будує, Шредера? Це бізнес, котрий завжди наражатиметься на заяви, нападки опозиції.

— Але росіяни наполягають, щоб ми віддали їм газотранспортну трубу?

— Ну то й що, хто їм що віддав?

— Поки що ні, але в перспективі ви росіянам віддавати ГТС не маєте наміру?

— А хто їм обіцяв?

— То не маєте наміру?

— Звісно, ні. Магістральну трубу — боронь боже!

— А газопровід Богородчани—Ужгород?

— Це нова труба, вона тільки будується. Взагалі її треба будувати.

— Навіщо?

— Тому що без неї простоюють два інші газопроводи — Торжок—Долина та Іванцевичі—Долина, а ми завдяки їхньому запуску могли б додатково отримати від 5 до 19 млрд. кубометрів транзиту газу на рік.

— Якими активами Україна готова пожертвувати в обмін на активи в російському газовидобутку?

— Єдиний актив, який ми могли б віддати в обмін, це розподільні мережі.

— Чи не ви казали, що ми допускаємо росіян до шельфу, а вони нас до свердловини?

— До шельфу ні. До ринку ми їх допустили — вистачить, адже вони працюють на ринку України. Українська позиція дуже проста. Зважаючи на те, що в нас недостатньо запасів енергоносіїв, щоб прогодувати наступні покоління (у нас десь півтора трильйона кубометрів запасів газу з урахуванням шельфів), ми наполегливо шукаємо їх за кордоном. Ми повинні йти в ті країни, де енергоносіїв більш ніж достатньо. Тому ми йдемо в Єгипет, у Лівію, у Росію, щоб там видобувати ресурси, котрих нам не вистачає. Це позиція будь-якої країни, яка недостатньо забезпечена енергоресурсами.

Голова комітету Держдуми РФ також заявив, що Росії пора відмовитися від посередників при поставках газу в Україну: «Я вважаю, що час переходити до прямих поставок газу в Україну через «Газпромекспорт» (це на 100% дочірня газоекспортна компанія «Газпрому». — Ред.).

Той факт, що в Росії на законодавчому рівні саме «Газпром» затверджений єдиним експортером газу, лише підкріплює слова В.Язєва. А заодно й ставить під сумнів версії про можливу майбутню заміну монопольного постачальника центральноазіатського газу в Україну — компанії «РосУкрЕнерго» на МГК «Ітера», яка до 2003 року (до появи «ЮралсТрансГазу» з угорською пропискою, а потім і «РосУкрЕнерго» із пропискою у швейцарському кантоні Цуг) була оператором поставок туркменського й узагалі центральноазіатського газу в Україну. Тепер же з 2007 по 2009 рік компанія «РосУкрЕнерго» одержала в «Газпрому» квоту на транзит центральноазіатського газу та зобов’язалася поставляти його в обсязі не менш як 55 млрд. кубометрів на рік в Україну своєму дочірньому підприємству — ЗАТ «Укргаз-Енерго» (50% якого хоча й належать НАК «Нафтогаз України», але політику в цій компанії все-таки робить «РосУкрЕнерго», якому також належить 50% ЗАТ і лояльний менеджмент). Поки ціна становить 130 дол. за 1000 кубометрів на російсько-українському кордоні. І, як сказав «ДТ» міністр палива та енергетики України Юрій Бойко, він сподівається, що така ціна залишиться і до кінця 2007 року. Що ж до можливого підвищення ціни на газ для України, то воно, в принципі, можливе, оскільки зміцнюється тенденція подорожчання енергоносіїв, зокрема центральноазіатських.

Інтриги до цієї історії додав віце-прем’єр України з питань паливно-енергетичного комплексу Андрій Клюєв, який після зустрічі глави «Ітери» І.Макарова з прем’єром
В.Януковичем загадково висловився в тому сенсі, що повернення «Ітери» на український ринок газу цілком можливий, усе, мовляв, залежить від умов, які вона може запропонувати. А запропонувати якісь умови «Ітера» зможе тільки в одному випадку — коли про це домовляться в Кремлі й на Грушевського. Як уже було сказано вище, монопольним експортером російського газу є «Газпром» в особі своєї дочірньої компанії. І якщо він поступився своїм контрактом на закупівлю та транзит до кордону України центральноазіатського газу компанії «РосУкрЕнерго», то ще не факт, що він готовий уступити його й «Ітері».

Переговори прем’єра В.Януковича з главою МГК «Ітера» І.Макаровим «ДТ» попросило прокоментувати міністра палива та енергетики України Юрія Бойка.

— Чим ви можете пояснити зустріч Віктора Януковича з Ігорем Макаровим?

— Я був присутній на цій зустрічі. «Ітера» привезла досить цікавий проект. Вони його відпрацювали, як пілотний, у штаті Іллінойс (США) — проект з видобування шахтного метану. Для нас це дуже актуальна проблема.

— Подібний проект реалізують на шахті імені Засядька завдяки ініціативі Юхима Звягільського?

— Так. Однак «Ітера» стверджує, що в них використовують досконалішу технологію видобування метану з вугільних пластів, що дозволить, крім збільшення безпеки шахт при їх дегазації, ще й отримати щорічно до 8 млрд. кубометрів метану як додатковий енергоресурс. Тому ми вже сформували робочу групу, до неї запросили Юхима Звягільського. 15 лютого Юлій Іоффе (заступник міністра палива та енергетики) зв’язувався з радником І.Макарова, що займається цією темою. Вони приїдуть, і ми розпочнемо уже фактичне опрацювання проекту.

Така версія міністра Ю.Бойка про візит до України І.Макарова.

За інформацією «ДТ», вона не вичерпує всього порядку денного зустрічі. Крім цього, І.Макаров намагався дістати можливість експортувати електроенергію через Україну до Молдови і, можливо, далі в Європу. Та чим закінчилася ця частина переговорів, наразі неясно.

Проте заява й глави комітету Держдуми РФ із питань енергетики, транспорту і зв’язку Валерія Язєва, і віце-прем’єра з питань ПЕК України Андрія Клюєва, а також заява прем’єра Віктора Януковича 16 лютого про те, що питання про власність української газотранспортної системи є «дискусійним на політичному рівні», свідчать, що і в Росії, і в Україні є певні групи досить впливових людей, зацікавлених у відстороненні «РосУкрЕнерго» від газопоставок до України. У зв’язку з цим не виключено, що коли представники цих двох зацікавлених сторін домовляться між собою й здобудуть достатній контроль над активами «Ітери», то її повернення у великий газотранспортний бізнес може видаватися не настільки вже малоймовірним. І дасть можливість конкретним людям із груп, незадоволених масштабом діяльності «РосУкрЕнерго», змінити хазяїв діючої схеми.