Російська демократія мертва

Автор/джерело -  © David Frum, AEI, USA 

Минулого тижня Центр ЄС-Росія випустив звіт про останнє масштабне соціологічне дослідження серед росіян. 25% респондентів із середньою освітою і низьким життєвим рівнем, асоціювала слово “демократія” з такими словами, як “хаос, демагогія, порожнє базікання”.

Замість передмови.

Сьогодні, коли очільники більшовицького уряду України щосили намагаються реанімувати тему ЄЕП, наголошуючи, що Союз із Росією - шлях до розквіту України, при тому наполягаючи, що у такому стані нам усім буде легше потрапити до Європи, ми стверджуємо, що це - примітивне блюзнірство, засноване на незнанні більшістю народу того, що реально відбувається у великій сусідній державі.

Більшість - черпає свої пізнання із пропаганди, яка лунає із російських телеканалів чи газет. Це - міф, який веде до реанімації країни ГУЛАГів... Колись, більшовицькі комісари кинули в народ йудово гасло: “Грабуй нагарбоване!” І шлях легалізованої злочинності привів мільйони людей до страшної межі. Країни, могутність якої була побудована на кістках мільйонів зеків-рабів, де людина мусила все життя тремтіти й чекати, коли за нею приїдуть, щоб жбурнути у буцегарні, а проті, якщо виживеш - до концтабору, на каторжну працю за пайку баланди...

Саме тому ми пропонуємо вам для роздумів невеличку статтю американського вченого Девіда Фрама, який нині працює у Американському інституті підприємництва....
***
“Це сигнал для кожного, хто захоче хоч якось виступити проти Кремля. Якщо ти зробив це, то, хто б і де б ти не був, тебе знайдуть і заткнуть тобі рот найжахливішим зі всіх можливих способів”.

Ці слова - витяг з інтерв'ю в програмі “Тут і зараз”, яку показав телеканал NBC 26 лютого. Їх сказав Пол Джойал (Paul Joyal), консультант з Вашингтона і фахівець з колишнього Радянського Союзу. Джойал говорив про вбивство свого друга Олександра Литвиненка, перебіжчика з КДБ, який помер жахливою, мученицькою смертю в Лондоні, 23 листопада минулого року, від отруєння радіоактивною речовиною.

Через чотири дні після інтерв'ю ведучому “Тут і зараз” Джойал зустрівся з іншим видним перебіжчиком з КДБ, Олегом Калугіним. З ним вони обідали в ресторані в центрі Вашингтону. Близько половини восьмого вечора він повернувся додому, в приміське селище в Мериленд, вийшов з машини – і йому несподівано вистрілили в пах. Нападник, якого так і не знайшли, не узяв ні його гаманця, ні портфеля, ні будь-чого іншого. На щастя, постріл виявився несмертельним.

Військовому кореспондентові російської щоденної газети “Комерсант” Івану Сафронову пощастило менше. Сафронов працював над великою статтею про таємну російську операцію з продажу Сирії найсучасніших зенітних ракет “Іскандер”. Через день після поверення із відрядження, він випав з вікна п'ятого поверху в Москві. Сафронов став вісімдесят дев'ятим журналістом, який загинув в Росії насильницькою смертю, за останнє десятиліття.

Ми, звичайно, не знаємо, за скількома з цих смертей стоїть російська держава (врешті-решт, можна припустити, що замах на Джойала цілком міг бути звичайним вуличним злочином).

Але одне ми знаємо абсолютно безумовно: у останні шість років уряд Володимира Путіна знищив всі незалежні електронні ЗМІ і обмежив свободу більшості друкованих засобів масової інформації. Ми знаємо, що Путін фактично скасував вибори в місцеві органи влади й централізував всю владу в Кремлі. Ми знаємо, що він використовував адміністративний ресурс держави, щоб захопити активи найбільших корпорацій Росії і передати їх своїм прихильникам, а також, щоб конфіскувати родовища газу, надані в розробку іноземним інвесторам. А зараз ми знаємо ще й чому всі ці найнебезпечніші кроки, що ведуть до диктатури, зійшли Путіну з рук – тому що його підтримує російський народ.

Минулого тижня Центр ЄС-Росія випустив звіт про останнє масштабне соціологічне дослідження серед росіян. Тільки 16 відсотків респондентів вважають, що ідеал суспільства - це “західна модель” демократії. Тих, хто “віддає перевагу радянській системі, якою вона була до 1990 року”, більш ніж в два рази більше - 35 відсотків. Частиною Заходу свою країну вважають не більше десяти відсотків росіян; 71 відсоток респондентів заявили, що їхня країна не є частиною Європи. Майже половина населення – 45 відсотків – вважають Європу загрозою.

Соціологи зачитували перед респондентами список слів і ставили питання: які у вас виникають асоціації з даними словами - позитивні або негативні? Тільки у 33 відсотків росіян були позитивні асоціації із словом “свобода”. Навіть слово “демократія” викликало у них несподівано сильний негативний відгук: до чверті менш високоосвічених і матеріально незабезпечених респондентів асоціювала слово “демократія” з такими словами, як (цитата із списку соціологів) “хаос, демагогія, порожнє базікання”.

Фахівці Центру ЄС-Росія указують, що в середині 90-х років респонденти відгукувалися на концепції демократії і свободи набагато позитивніше, ніж сьогодні. Проте, в ті роки, перші після розпаду Радянського Союзу, Росія пережила катастрофічне падіння рівня життя і політичний хаос, і в результаті, в багатьох росіянах прокинулася ностальгія по старих часах.

Авторитарне правління Путіна, навпаки, співпало з періодом підйому цін на російську нафту та газ, тобто з незначним підвищенням життєвого рівня населення.

Але і це пояснення може бути застосовне лише певною мірою. Навіть в середині 90-х років західну демократію вважали ідеалом для себе не більш, ніж чверть росіян.

Після понад 70 років комунізму в їхню послаблену психіку в'їдалося відчуття особистого безсилля, з-за якого вони завжди бачать над собою сильного лідера, диктатора. Практично всі опитані – 94 відсотки – заявили, що вони ніяк можуть не впливати на події в своїй країні; 92 відсотки заявили, що вони не несуть за те, що відбувається, ніякої відповідальності.

Тим самим вони ніби говорять: хай Путін вбиває своїх супротивників - ми все однаково не можемо нічого вдіяти. І ми в цьому не винні. Отже, російська демократія вмирає, як явище. У голові російської людини вона вже мертва.

У нашому неспокійному світі безліч речей, яких слід побоюватися: ісламський екстремізм, китайська агресія, слабкість Європи, ізоляція Америки. Тепер до них додалася ще одна. Потенційно велика держава, обдарована величезними запасами енергоресурсів, спадкоємиця чи не найбільшого ядерного арсеналу, зрікається шляху до свободи й демократії, причому робить це цілеспрямовано і за підтримки більшості населення. Вона не йде разом із Заходом, а укладає небезпечні альянси з Іраном, Сирією, Китаєм й хто знає з якими ще “темними силами”. І у цього угрупування антидемократичних держав на дивно “довгі руки”. Хто знає - можливо, вони тягнуться аж до околиць округу Колумбія. . .

Переклад “Аратта-Україна”