Історія України з погляду астрології. Початок Київської Русі

Автор/джерело -  © з книги Валерія МОСКОВЧЕНКА "Карма України" 

Те, що Україна — Телець, не викликає у астрологів жодних сумнівів. Це — родючість землі і працелюбність народу, витривалість у праці, дисциплінованість, сильний індивідуалізм. Впертість і стійкість в обороні.

Для Тельця характерні довгі вагання перед тим, як на щось зважитись, уповільненість дій, терплячість, потяг до порядку, турбота про свою емоційну і матеріальну безпеку як запоруку виживання, а тому обережність, часто надмірна. Нерішучість, якщо не гарантована безпека. Але й надзвичайна довірливість, особливо, коли обіцяні матеріальні блага й емоційний спокій (тому надає перевагу владі, чим користувалися і вороги, і союзники-брати).

Телець не схильний до жорстких суперечок і конфронтацій, якщо не зазіхати на його матеріальні надбання. Але якщо Тельця вивести з рівноваги, роздратувати, тоді, розлючений, він не щадить ні себе, ні чужих. Тоді Телець непереможний. Його ж можна знищити обманом. Бо Телець занадто довірливий до чужих авторитетів, хоча в практичних питаннях спирається на власний розум і досвід. Телець має практичний глузд, який іноді вадить, бо не все вимірюється матеріальною вигодою. Гостинність, привітність в домі українця. Бажання мати і прикрашати гарну оселю і цим виділитися серед оточення. Любить похвалитися статками.

З початком Київської Русі починається епоха збирання Києвом інших князівств і племен. Ці князівства і племена платять Києву данину і виставляють дружину в далекі походи. Прийшлі варяги поступово асимілюються з полянами і зникають як окрема етнічна група, перейнявши культуру, звички і менталітет корінного народу. Несистемні побори данини з підлеглих Києву племен заміняються постійними і не надто обтяжливими податями.

На Київській землі була організована імперія з слов'янських і неслов'янських племен. Що це за племена? Літописець Нестор пише: "Поляни, що жили особно, як ото ми сказали, були з роду слов’янського і називалися полянами, а деревляни теж (пішли) від слов'ян і називалися деревлянами, радимичі ж і вятичі (походять) од ляхів! Бо було в ляхів два брати — (один) Радим, а другий Вятко. І прийшовши, сіли вони: Радим на (ріці) Сожу, (од якого) й прозвалися радимичі, а Вятко сів із своїм родом по Оді. Од нього прозвалися вятичі. (Усі племена) мали ж свої обичаї і закони предків своїх... Так поляни мали звичай своїх предків тихий, лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали... А радимичі, і вятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів'я (було) в них перед батьками і перед невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища межи селами. 1 сходилися вони на ігрища: напляси і на всякі бісівські пісні і тут умикали жінок собі, — з якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав — чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши мерця, спалювали (його). А після цього, зібравши кості, вкладали (їх) у невеликий посуд і ставили на подорожньому стовпі, як (це) роблять вятичі й нині".

Між іншим, що стосується слов'янського походження ляхів (поляків), питання відкрите. Чомусь ніхто не хоче помічати, що Нестор, згадуючи про полян і деревлян, вказує про їх належність до слов'ян, а про радимичів і вятичів говорить, що вони просто з роду ляхів і нічого про слов'янство. Річ у тому, що до слов'ян можна віднести тільки південну частину Польщі, тобто південніше Кракова. Чи задавалися історики питанням, чому, коли виникла в IX ст. Великоморавська держава як об'єднання західних слов'ян, то її північний кордон сягав тільки Кракова? Північ — це територія кельтів, хоча й асиміляція там все ж відбувалася. Але ж енергетика, менталітет і звичаї залишаються. Те, що багато народів розмовляють чужою мовою, ще не говорить про приналежність до цього етносу. Те, що польські кельти розмовляють слов'янською мовою, говорить про те, що у слов'ян у ті часи були вища культура і вплив. (Археологічні розкопки підтверджують поширення древньої слов'янської культури тільки до Кракова). А тому говорити про слов'янське походження вятичів і радимичів навіть недоречно. Цікаво, якщо татари, мордва, башкири размовляють слов'янською мовою, то вони теж слов'яни?

Ось чому вятичі і радимичі навіть в часи Київської Русі не визнавали Київ як столицю і поводили себе осібно. Із цієї ж причини із надзвичайною жорстокістю вони знищили Київ за князювання Андрія Боголюбського. Чому Нестор звертає на це увагу? Підсвідомо він уже відчуває небезпеку від вятичів для Києва (транзитний Нептун у цей час проходив по VIII Дому внутрішньої безпеки).

Ця окраїна Київської Русі завжди вирізнялася нестабільністю. Вятичі і радимичі поступово відмовляються платити данину Русі, а посаджені Києвом князі утримуються коштом Києва. Та радимичі більшою мірою підпали під вплив Тельця (Русі) і тому проблем у Києва з ними було менше, а з часом зникли. Загалом же київські, чернігівські і переяславські князі змагаються з кочівниками переважно наодинці. Між іншим, і кипчаки, і половці в основному мешкали в степах по лівий берег Дніпра. І при набігах на Київ переправлялися через Дніпро, як правило, в районі Переяслава. Це робило їх менш вразливими до ударів руських князів, які будь-коли могли їх притиснути до глибоководного Дніпра.

Чому Нестор не визнає вятичів і радимичів спорідненими русам племенами? Тому, що ці племена прийшлі, з роду ляхів, з якими у Києва були досить напружені відносини. Та ще те, що захопивши землі неслов'янських племен — чуді, меря, весь і мордви, вони асимілювались і прийняли їхні традиції, культуру, менталітет, тобто, дуже відрізнялись від слов'ян. В астрологічній інтерпретації — вони Водолії. Звідки вятичі і радимичі прийшли — Нестор не вказує. Але є припущення, що під ударами германських племен, які дійшли до Вісли, частина західних слов'ян відійшла на схід. Причому йти через болота сучасної Білорусі вони могли тільки зимою, коли озера замерзли. Через дрімучі ліси велика маса людей пройти не могла (тобто січень-лютий у Водолійський період).

Ця асиміляція підтвердилася антропологічними обстеженнями, зробленими московськими антропологами 1960 року, і широкому загалу була невідома. Обстеження проводилося в Московській, Рязанській, Володимирській, Калінінській областях, тобто центральній Росії, серед корінного населення. Цей етнос відрізнявся відповідно короткими ногами, довгим тулубом, широким обличчям, широкими ніздрями тощо. Це монголоїдні риси. Ми звикли розрізняти монголоїдів тільки за вузькими очима, а виявляється, що не тільки цим вони характерні. Річ у тому, що центральна Росія — це монголоїди угро-фінської мовної групи і до слов'янства відношення не мають. А для чого їм потрібна ідеологія про слов'янський союз, ми побачимо далі.

Дивно, що ніхто з істориків не задається питанням про згадку Нестора — звідки у вятичів взялося стільки жінок, щоб чоловіки могли утримувати цілий гарем? Нонсенс? Ні! Вятичі вирізали чоловічу стать місцевого населення, привласнюючи їх жінок. Це була цілеспрямована і випробувана часом політика асиміляції. Цікаво, що серед великоросів аж до XIX ст. була традиція не визнавати наречену членом сім'ї, доки вона не народить хлопчика. Ось де коріння цих диких, нелюдяних азіатських традицій і самої раси. Зневага до жінки закладалася теж в ці часи. Звідси і народження матершини. Між іншим, в історичних картах москалів Місяць попадає в Скорпіон, шо додає до негативних рис цього народу сексуальну агресивність і навіть стурбованість, а також бажання привласнити і подолати опір найжорстокішими методами. Отже, усе це закладено в генокоді?

Безумовно, змішання з монголоїдною расою додало ген агресивності та злоби в кризові періоди. Водолій додає елемент крайнощів. В енергетичному плані це інфікація інформаційним вірусом агресії. В астрологічному плані ще древні астрологи, в тому числі і Птолемей, розмежовували Європу і Азію по річці Танаїс (Дон). Це розмежування вони робили не тільки географічне, а й енергетичне. Якщо провести меридіан на північ по Дону, то Україна стане кордоном в енергетичному плані між Європою і Азією. А, як відомо, енергетика регіону формує і менталітет.

Обстеження цих же московських антропологів на Україні (українцям не довіряли) показали, що українці вирізняються довгими ногами, карими очима, більш смуглястою шкірою, коротким тулубом, що характерно для слов'ян, і тонкими рисами обличчя. Споріднені слов'янам є білоруси, смоляни, куряни, новгородці.

Повстання вятичів і радимичів проти Києва були неодноразові. Відбувалися вони і при Володимирі, і при Ярославі Мудрому. Але це не завадило російському президентові Єльцину поставити пам'ятник Ярославу Мудрому, як російському князеві, у центрі вятичської землі... Що це — цинізм чи політика? Якщо глянути з боку на марійця Єльцина або Лужкова, то слов'янські риси там явно не переважають, а про якийсь слов'янський союз кричати вони не перестають.

981 рік — "Сього ж року і вятичів він (Володимир) переміг, і наклав на них данину од плуга, як і отець його брав.
У рік 982. Піднялися оружно вятичі. І пішов на них Володимир і переміг їх удруге.
У рік 984. Пішов Володимир на радимичів. А був у нього воєвода Вовчий Хвіст, і послав перед собою Володимир Вовчого Хвоста. І стрів він радимичів на річці Піщаній, (і) побідив Вовчий Хвіст радимичів. Тому й дражнять руси радимичів, кажучи: "Піщанці од вовчого хвоста втікають". Були ж радимичі із роду ляхів і, прийшовши, тут поселилися. І платять вони данину Русі, і возять повіз і донині".

Між іншим, ніде в літописах доби Київської Руси ні Новгород, ні вятичська, ні радимичська земля ніколи не називалися Руссю. Тобто Руссю звалася завжди територія етнічної України.

За знаком Зодіака Русь була Тельцем. А Тельцю не притаманна жорстка централізація з потужним репресивним апаратом. Тому централізація трималася виключно на авторитеті київських князів.

З Х-ХІ століття вятичі починають тікати за Оку, щоб вийти з-під залежності Києва. Процес асиміляції вятичів і монголоїдного місцевого населення йшов болісно і жорстоко, Давній Московський літопис вказує, шо міжетнічні протистояння у Володимиро-Суздальській землі існували аж до XV століття. (З тих часів у росіян залишилась звичка йти селом на село, вулицею на вулицю. Гуртом, общиною — Водолійський менталітет). Ось чому вони бояться залишитися з незгодами наодинці.