Генерала Кравченка вбили ті, хто вбив Гонгадзе. Бо він знав хто

Автор/джерело -  © Комсомольськая правда 

Нещодавно ГПУ вчергове закрила слідство у справі про загибель екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Мовляв, він, як профі, зробив сам собі контрольний постріл. Проте, близькі покійного наполягають на поновленні слідства.

Генерала-майора міліції Костянтина Бриля добре запам'ятали ті, хто був на похоронах Юрія Кравченка. Він очолював траурну процесію - ніс портрет загиблого при загадкових обставинах екс-міністра внутрішніх справ.

Як з'ясувалося пізніше, Костянтин Бриль був одним з найближчих друзів Юрія Федоровича. Всі ці роки сім'я і друзі екс-керівника МВС не бажали зустрічатися з журналістами. На цей крок вони зважилися лише нещодавно, після того, як Генпрокурор України Олександр Медведько повідомив про те, що кримінальна справа за фактом загибелі Юрія Кравченко знову закрита. Так само, як і в попередній раз (нагадаємо, що слідство у справі було відновлене за рішенням Печерського суду в 2006 році), слідчі дійшли висновку, що Юрій Федорович пішов з життя добровільно.

«Я знав його з дитинства»

- Костянтин Іванович, коли ви познайомилися з Юрієм Кравченко?

- Я знаю його з дитинства. Під час служби в Кіровограді він дружив з моїми батьками. Був близькою людиною для нашої сім'ї.

- А коли він запросив вас на роботу в МВС?

- Після школи я закінчив Суворовське училище в Києві, потім факультет розвідки в Омському військовому училищі. Декілька років командував развідротою. А в 1993 році Юрій Федорович запросив мене на оперативну роботу в міліцію. Я погодився. І вже в 1999 році з посади командира полку ДАІ Київської області перейшов на роботу в центральний апарат Міністерства внутрішніх справ.

- Простіше кажучи, з 1999 року ви весь час знаходилися поряд з генералом.

- Так. Він був моїм вчителем, мав величезний вплив на формування мене, як особистості і професіонала.

- Юрій Федорович загинув вранці 4 березня. Цього дня він повинен був йти на допит в Генеральну прокуратуру України, як фігурант в справі про вбивство головного редактора інтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Є версія, що, побоюючись арешту, Кравченко вирішив покінчити життя самогубством.

- Це не відповідає дійсності. Юрій Федорович не збирався зводити рахунки з життям. Я в цьому абсолютно упевнений. Так, в останні місяці життя на нього чинився шалений психологічний тиск за допомогою публікацій в ЗМІ. Стільки бруду вилили!

Але він був неймовірно сильною людиною, а убити себе може тільки слабкий. Якщо вам потрібні докази, ось вони. По-перше, він неодноразово говорив нам, своїм близьким, що не має ніякого відношення до зникнення і смерті Георгія Гонгадзе. По-друге, увечері третього числа він сказав, що планує перед поїздкою в Генпрокуратуру заглянути до дочки Ірини. У неї тільки-но народилася дитина, і він хотів ще раз подивитися на онука. Якби Юрій Федорович збирався звести рахунки з життям, то, напевно, зробив би це раніше! По-третє, попри переслідування, він не збирався виїжджати з країни. Розуміючи, що є жертвою інтриг, він не хотів надавати нікому задоволення. Він знав, що той, хто намагається його скомпрометувати, сподівається на його від'їзд.

- У ЗМІ навіть з'явилася інформація про від'їзд Юрія Кравченко закордон.

- А наступного дня ми з Юрієм Федоровичем обідали і вечеряли в ресторані, де завжди збирається колір політичного бомонду. Він хотів, щоб всі бачили: він в Україні!

Екс-міністр розкрив вбивство Гонгадзе

- Юрій Федорович здогадувався, хто його підставив? Можливо, проводив власне розслідування смерті Георгія Гонгадзе?

- Він був професіоналом і сильним аналітиком (його прогнози завжди збувалися). Думаю, він вирахував, хто за цим стоїть. Більш того. Він знав правду про смерть журналіста в особах, в діях, аж до дати й хвилин. Тому його і убили.

- Він розповідав про це кому-небудь?

- Ні. Нам він нічого не говорив. Всі, хто з ним були близько знайомі, знають - він завжди все тримав в собі. Але не тому, що не довіряв сім'ї і друзям. А тому, що боявся за нас. Ймовірно, він вважав, що зобов'язаний самостійно вирішити всі ці проблеми.

- Наскільки мені відомо, ви збиралися йти разом з Юрієм Федоровичем в Генеральну прокуратуру, щоб підтримати його.

- Так. Напередодні увечері ми з Юрієм Кравченко, а також друзями: Подолякой, Сорокою і Ходиревим відпочивали на Трухановому острові. Грали в теніс, парилися в лазні. Там і домовилися, що приїдемо в 9 ранку в Генпрокуратуру. А коли Юрій Федорович входитиме в будівлю, – віддамо йому почесті. Хотіли, щоб він відчував: ми йому віримо! Більш того. Якби його затримали, ми б поставили намет під Генпрокуратурою і влаштували голодовку.

- Як ви дізналися про те, що Юрій Федорович пішов з життя?

- Вранці 4 березня я, як і домовлялися, зібрався їхати в Генпрокуратуру. Раптом подзвонив Вячеслав Сорока. І у мене усередині все обірвалося. На годиннику тільки 7 годин 30 хвилин. Значить, трапилося щось! Підняв трубку і чую - Славік б'ється в істериці: «Шефа убили!». Потім ми дізналися, що трагедія відбулася, коли Юрій Федорович гуляв з собакою. Його дружина Тетяна Петрівна в цей час була в душі. Коли вона вийшла, він був вже мертвий. А лабрадор бігав по двору.

- Якщо це було вбивство, чому пес не захистив свого господаря?

- Він був не тренований. Дуже добрий, неймовірно товариський. У машині з нами завжди їздив. Я не можу представити, щоб він на кого-небудь гавкав або гарчав.

- Дізнавшись про те, що відбулося, ви відразу поїхали додому до Юрія Федоровича?

- Я погано пам'ятаю перші 10-15 хвилин після розмови. Був дуже сильний шок. Так, я автоматично зняв форму, надів костюм і поїхав туди (екс-міністр внутрішніх справ проживав в елітному селищі Золоті ворота в Кончі-Заспі під Києвом. - Прим. авт.). Коли я приїхав (дорога зайняла близько 15 хвилин), міліції ще не було. Вона з'явилася майже через годину. Її викликав Славік Сорока.

- Тіло Кравченко ви виявили в гаражі?

- Так. Він сидів на стільці посеред непотребу, який зберігався там. Таке відчуття, що хтось заздалегідь розчистив місце для вбивства. На підлозі лежав його іменний 9-міліметровий пістолет «чизета» з кулею «люгер» і два патрони.

ДОВІДКА «КП»

Доктор юридичних наук, заслужений юрист України Юрій Федорович Кравченко з 1995-го по 2001 рік був главою МВС України, а з 2002-го по 2004-ій - головою ГНАУ.

В кінці 2000 року він став одним з фігурантів знаменитого «касетного скандалу».
Після смерті Юрія Федоровича глава МВС України Юрій Луценко оприлюднив текст передсмертної записки свого попередника. За офіційною версією, в посланні міністра, що наклав на себе руки, сказано: «Мої дорогі, я не винен ні в чому. Пробачите мене. Я став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення. Йду від вас з чистою совістю. Прощайте.»

З ПЕРШИХ ВУСТ

Передсмертної записки не було!

- Ви з друзями – професійні детективи. Не повірю, що не оглянули місце події! Чи була передсмертна записка, про яку так багато писали в ЗМІ?

- Ні. Вячеслав Сорока Юрія Федоровича оглянув. Шеф був одягнений в спортивні брюки, куртку і футболку. Генпрокуратура стверджує, що записку знайшли у нього в трусах. Навіщо йому було ховати її в спідню білизну, якщо на ньому була куртка з кишенями?

- Багато розмов ходили і про подвійне поранення Юрія Федоровича.

- У кулі «люгер» забійна сила - божевільна. Повірте мені, я все-таки професіонал. Я хотів би побачити людину, у якої вистачило б сили вистрілити в себе другий раз. Це неможливо! У випадку з Юрієм Федоровичем перший постріл був зроблений в щелепу. Тому у шефа замість обличчя був витягнутий хобот з шкіри, в якому лежала щелепа. І слідство стверджує, що після цього він знайшов в собі сили так зігнути руку, щоб на великій відстані від голови (про це говорить той факт, що слідів від пороху на шкірі не залишилося) зробити другий постріл? Яка зухвала брехня! До речі, друге поранення було вхідним. Тому у Юрія Федоровича не було півчерепа з лівого боку.

Далі буде