Міфи догонів

Автор/джерело -  © «Аратта-Україна» 

Догони — невелике африканське плем'я, що мешкає на території республіки Малі у віддаленій гірській місцевості Бандіагара. Космогонічна система догонів та їх астрономічні погляди збіглися з найновішими науковими поглядами й гіпотезами...

Догони — невелике африканське плем'я землеробів, що мешкає на території республіки Малі у віддаленій гірській місцевості Бандіагара. Вчені вважають, що воно перекочувало сюди між X і XIII століттями з території сучасного Судану. Тривалий час догони жили в ізоляції від навколишнього світу, зберегли архаїчний, примітивний уклад життя, яке мало чим відрізняється від життя їхніх далеких предків кам'яного віку, їм удалося вберегти від впливу ісламу і християнських місіонерів також і свою дуже своєрідну релігію, в якій химерно поєднуються найпримітивніші уявлення про природу з напрочуд складними й точними даними, зокрема астрономічними, які вражають учений світ.

Французький етнограф Марсель Гріоль зацікавився життям догонів ще в 30-х роках. Він прожив серед них кілька сезонів, вивчив їхню мову, звичаї і навіть брав участь у святі, яке догони відзначають раз на 50 років. До цього свята (а в нього щонайменше сімсотлітня історія) кожне покоління догонів виготовляє маски, які довго зберігаються як реліквії.

Після другої світової війни, у 1946 році, Гріоль знову повернувся до догонів. Цього разу — у супроводі своєї вірної помічниці, фольклористки Жермен Дітерлен (після смерті Гріоля вона продовжувала його справу, а згодом стала директором Музею людини в Парижі).

Догони зустріли Гріоля з почестями. Рада старійшин і жерців племені вирішила увести його до кола особливо втаємничених людей племені і відкрити йому найбільшу таємницю — міф про створення світу.

Догони не мають писемності. Міфи заучують напам'ять і передають їх слово в слово наступному поколінню ті з догонів, котрі володіють особливою мовою «сігі со» і знають близько тисячі таємних графічних малюнків, якими супроводжують свою оповідь.

Отже, Гріоль став першим європейцем, котрому виявили таку довіру. Довго вчитель-догон навчав його «сігі со». Нарешті, на 34-й день, Гріоль почув «світле слово» — обіцяний міф.

1951 року Гріоль і Дітерлен опублікували результати частини своїх досліджень у книзі «Суданська система Сіріуса», через чотирнадцять років, вже після смерті Гріоля, вийшла з друку ще одна їхня книга «Блідий ліс». Та вони не привернули уваги широкого читача, бо були розраховані лише на вузьке коло фахівців-етнографів.

Догони не мають писемності

Однак згодом ними зацікавився архітектор і астроном-аматор Ерік Гер'є з Марселя. Річ у тім, що космогонічна система догонів та їх астрономічні погляди збіглися з найновішими науковими поглядами й гіпотезами! Етнографи, намагаючись якомога точніше передати все, що вони почули від догонів, зовсім не цікавились; а звідки ж у них такі знання? Що ж так вразило Гер'є в міфах африканського племені?

Догони добре знають зоряне небо. «Очами світу» звуть вони Полярну зірку і Південний Хрест, причому альфу Південного Хреста нарекли «Подвійним оком світу». Зірка ця справді подвійна, але астрономи переконались в цьому лише за допомогою телескопів, а в догонів жодних астрономічних приладів немає і ніколи не було.

Небесні тіла вони поділяють на зірки, планети й супутники. Зірки — це «толо» (тобто «зірки, що не обертаються навколо інших зірок»), планети — «толо таназе» («зірки, що рухаються»), супутники — «толо гонозе» («зірки, які описують коло»). Всі зірки становлять дві групи: «внутрішню систему», куди відносять найяскравіші з них: сузір'я Оріон, Стожари, «зірку Козячого Пастуха» (гаму Малого Пса), Проціон та ін., і «зовнішню систему» — віддаленіші світила. Остання — це «спіральний зоряний світ», що обертається навколо осі, яка проходить через «очі світу» — Полярну зірку і Південний Хрест.

Таких «зоряних спіральних світів», тобто галактик, вважають догони, у всесвіті нескінченна кількість, а сам всесвіт — «безконечний, але вимірний».

Чимало відомо догонам і про будову Сонячної системи. Вони знають, що Сонце обертається навколо своєї осі, а Земля навколо себе і «пробігає, крім того, велике коло світу, як дзиґа, обертання якої супроводжується переміщенням». Місяць для них «сухий і мертвий, як висущена кров», обертається він навколо Землі. Не обійшли догони увагою і Венеру, Марс, Юпітер, Сатурн. Переконані, що у Венери є супутник. Це суперечить сучасним астрономічним даним. Хоча... У 1976 році астрономи Ван Фландерн і Харрінгтон висунули гіпотезу, згідно з якою у порівняно недалекому минулому супутником Венери був Меркурій. За розрахунками цих учених, аномалії орбіти Меркурію і деякі особливості його будови свідчать, що приблизно 400 тисяч років тому він перейшов на самостійну орбіту. Ця гіпотеза базується на точних астрономічних спостереженнях і складних обчисленнях, виконаних ЕОМ. А в догонів?

У Юпітера догони налічують чотири супутники, у Сатурна — «постійне гало» (кільце). Такі слабкі, неяскраві астрономічні об'єкти, як чотири «галілеєвські» супутники, можуть у виняткових випадках розрізнити лише деякі люди з надзвичайно гострим зором. Але для того, щоб зробити висновок, що це — супутники, які обертаються навколо Юпітера, треба було мати розвинену систему астрономічних знань, провадити багаторічні спостереження, розробити складний математичний апарат тощо, чого ніколи не було в догонів.

Не може не вражати й те, як догони змальовують кільце Сатурна. Сатурн можна побачити на стінах їхніх святилищ у вигляді двох концентричних кіл: перше — сама планета, друге — її кільце. Але в такому ракурсі Сатурна з Землі ніколи не видно. Таким його можна побачити лише з космосу! Як же про це довідались догони?

Догони, на відміну від усіх астрономів до Кеплера, розміщують планети на правильних орбітах, тобто не на кругових, а на еліптичних.

СІРІУС — «ПУП СВІТУ»

Зоряна система Сіріус

Головну роль серед небесних світил догони відводять Сіріусу, який вони називають «пупом світу». Згідно з їхніми міфами, Сіріус — потрійна зоряна система. Крім головного компонента «Сігі тол о» (Сіріуса-А), до неї входять ще дві зірки — його супутники: «По толо» і «Емме йа толо». Сучасна астрономія визначає Сіріус як подвійну систему, причому другий її компонент, Сіріус-Б, було відкрито лише в 1862 році. Це невелика за розмірами (як Земля), але дуже гаряча зірка з масою, яка близька до маси Сонця, так званий «білий карлик». Вона робить один оберт навколо Сіріуса-А за 50,4 ± 0,09 земних років (догони вважають, що за 50 років і саме з такою періодичністю проводять своє свято масок на честь другої зірки системи Сіріуса — «По толо»). Яскравість Сіріуса-Б в 10 тисяч разів менша за яскравість основного компонента системи, і побачити його, і то не завжди, можна лише в сильний телескоп.

Що ж кажуть догони про Сіріус-Б? Звернімося до міфа: «Зірка По обертається навколо «Сігі толо». Один оберт триває 50 років. «По толо» регулює рух «Сігі толо», яка рухається по неправильній кривій». Зазначимо, що саме неправильності руху Сіріуса-А дозволили вченим розрахувати орбіту його супутника — Сіріуса-Б. «По толо» — найважча зірка. Вона така важка, що всі люди, разом узяті, не змогли б підняти і маленького її шматочка». Порівняймо це твердження з даними сучасної астрономії: білий карлик Сіріус-Б складається з речовини фантастичної щільності, один кубічний сантиметр її важив би на Землі приблизно тонну!

Зірка «По толо» складається з особливого металу «сагал», який «виблискує яскравіше, ніж залізо». Згідно з сучасними даними астрофізиків, білі карлики складаються саме з надщільного, так званого «виродженого», газу, що має властивості металу.

Сучасна астрономічна наука вважає, що білі карлики з'являються внаслідок грандіозних вибухів наднових зірок, котрі до цього вибуху були червоними гігантами. Виявляється, догонський міф оповідає про саме такий вибух «По толо»: «Коли люди прожили на Землі всього лише рік, зірка раптово спалахнула, а потім поступово, протягом 240 років, блиск ЇЇ зменшився». Коли це трапилось — невідомо. В усякому разі, ні в єгипетських папірусах, ні у вавілонських табличках чи китайських літописах немає згадок про спалах Сіріуса. А таке грандіозне явище на відстані 8,5 світлового року від Землі не могли не помітити давні астрономи. Адже, як визначили учені, блиск Наднової в системі Сіріуса дорівнював би блиску Місяця, і цю зірку на Землі було б видно і вдень. Помітили ж, наприклад, і відзначили в своїх літописах китайські і японські астрономи давнини появу «зірки-гості» в 1054 році у Крабовидній туманності, а ця Нова спалахнула набагато далі від Землі.

Архітектура догонів

І ще одна загадка. Славетний античний астроном Птолемей у своєму знаменитому творі «Альмагест» (II ст. н. е.) відносить Сіріус до червоних зірок, таких, як Антарес, Бетельгейзе тощо. А персидський астроном X століття Аль-Суфі бачив Сіріус таким, як його бачимо ми,— білим. Виходить, у часи Птолемея Сіріус-Б був червоним надгігантом, а через 800 років, в часи Аль-Суфі, став білим карликом? Чи, може, Птолемей, згадуючи про червоний колір Сіріуса, має на увазі якісь більш давні його спостереження, коли китайські і японські астрономи ще не робили своїх записів?

Щодо другого супутника Сіріуса («Емме йа толо») то сучасна астрономія не має даних, які б підтверджували його існування. Деякі вчені, аналізуючи особливості руху Сіріуса-А та Сіріуса-Б, вважають, що це можливо. А згідно з твердженням догонів, ця друга, темна зірка в системі Сіріуса обертається навколо Сіріуса-А також за 50 років, тільки по більш видовженій орбіті, ніж Сіріус-Б. До того ж, догони кажуть, що у цієї темної зірки є планета! Сьогодні перевірити ці дані догонського міфа астрономія не може: ще не існує таких оптичних приладів, за допомогою яких можна було б побачити планету, яка знаходиться на відстані 8,5 світлового року від Землі.

Звідки ж догонам стали відомі всі ці дані? Припущення, що якийсь сучасний астроном повідомив їх догонам, не заслуговує на увагу. Астрономічні погляди догонів органічно входять до їх складної і досить стрункої системи космологічно-релігійного характеру, а така система, як вважають вчені-етнографи, не могла бути створена і традиційно підтримуватись багато років на основі повідомлення якогось чужинця.

Виступаючи на сторінках журналу «Техника — молодежи», аспірант (нині кандидат наук) з Малі К. Кодіо, догон за національністю, зазначив: «Ми, догони, протягом віків старанно оберігали свою самобутність, відхиляючи різні впливи зовні».

Згадуваний міф догонів бере початок принаймні з XII століття. Канадський астроном М. Овенден висловив припущення, що знання догонів — це відголосок древніх астрономічних знань стародавніх греків, єгиптян або шумерів. Але ж жоден із цих народів у давнину не міг провадити відповідних астрономічних спостережень, бо в його розпорядженні не було потрібних оптичних приладів і складних математичних методів обчислень.

На запитання Гріоля, звідки догонам стало відомо, зокрема, про будову системи Сіріуса, старійшини племені відповіли, що у них є таємна печера, з якої «все видно», і саме в цій печері начебто знаходяться «докази», Показати її Гріолю жерці навідріз відмовилися, можливо, тому, що не були переконані, що він досяг необхідного ступеня втаємничення. Продовжуючи, як ми вже казали, його справу, Ж. Дітерлен сподівалася, що їй усе ж пощастить розкрити цю велику таємницю догонів...

КОСМОЛОГІЯ ДОГОНІВ

Астрономічні малюнки догонів

Надзвичайні знання догонів про Сонячну систему, і зокрема про зоряну систему Сіріуса,— лише фрагменти їх незвичайного космологічного міфа, який навдивовижу нагадує сучасні найновіші наукові гіпотези про будову й історію розвитку Всесвіту.

Догонські міфи, як і будь-які інші міфи, на відміну від наукового викладу, являють собою так звану «гностику», тобто набір знань або елементів знань, які передаються усно лише для втаємничених осіб. У цих переказах не можна змінювати жодного слова, жодного звука, щоб не спотворити змісту. При такій передачі інформації її здебільшого вже не розуміє й сам оповідач, не кажучи вже про того, кому її переказують. Такий характер мають міфи, що їх догони переказали французьким етнографам. Та саме інтерпретація цих міфів сучасними вченими дозволяє побачити всю складність і глибину інформації, яка у них міститься.

Шляхом складних розрахунків і спостережень, виконаних за допомогою ЕОМ і найновіших оптичних приладів, сьогоднішня астрофізика встановила, що Всесвіт, який нас оточує, безперервно розширюється. Розбігаються, розлітаються з величезними швидкостями галактики, квазари й інші небесні об'єкти; матерія, з якої складається Всесвіт, розщільнюється. Встановивши швидкість розбігання галактик, вчені розрахували, що приблизно 20 мільярдів років тому весь Всесвіт займав мізерний обсяг у 10 кубічних сантиметрів. У цей момент, який можна назвати «нуль-пунктом», початком еволюції Всесвіту, ще не було ні часу, ні відстаней, бо всі відстані були безмежно малі, а щільність матерії — безмежно великою. Матерія існувала в так званій сингулярній формі, яку неможливо описати відомими нам фізичними законами. Весь Всесвіт являв собою ніби безконечно малу надщільну «бомбу». І ось 20 мільярдів років тому ця «бомба» вибухнула. Згідно з теорією Всесвіту, що розширюється, яку ще називають теорією Великого Вибуху, через секунду після початку розширення температура Всесвіту перевищувала 10 мільярдів градусів, а матерія складалась лише з нейтронів та протонів. Згодом, із зниженням температури і щільності матерії, з'явились ядра атомів, почалися їх складні перетворення. Утворились скупчення матерії, які згодом дали спіральні галактики, квазари, зірки. Розщільнення матерії, розбігання її фрагментів продовжується й сьогодні, через 20 мільярдів років після Великого Вибуху. Із згущеної «бомби», як із яйця, «вилупився» увесь Всесвіт.

Ми виклали в дуже спрощеній формі цю найновішу астрофізичну теорію, щоб читач мав змогу порівняти її з космологічними уявленнями догонів про еволюцію Всесвіту.

Отже, згідно з міфом догонів: «На початку всіх речей був лише Амма — бог, котрий ні на чому не лежав. Яйце-куля Амма було замкнутим... крім нього нічого не було». З подальшого змісту міфа стає зрозуміло, що Амма-бог і яйце — одне й те саме. Ми могли б назвати Амма матеріальною силою, рухом чи енергією. Чи не правда, шановні читачі, дивний цей бог догонів — стиснена куля, крім якої нічого не існує?

Та послухаймо далі:

«Амма всередині яйця був сам собою, як спіральний рух, що називається «прискореною кулею», і саме в той час було створено зерно «по», що знаходиться в центрі».

Як встановили французькі етнографи, «по» — це зернятко проса, найменше з зерен, які були відомі догонам. В їхній уяві «по» — найменша частинка, щось на зразок зерен енергії, як би сказали ми з вами. І далі: «Світ в лоні Амма був ще без часу і без простору. Час і простір з'єднались воєдино». Чи не правда, все це дуже нагадує сингулярність матерії перед Великим Вибухом? Ми й догони тільки називаємо їх по-різному. «Зерно «по» — це образ Амма, що спочатку був схожий на вихор... Коли Амма розбив яйце світу і вийшов з нього, виник вихор, що крутиться. Цей вихор, що крутиться, є Амма».

«Амма створив 7X2, тобто безконечну кількість світів... 7 тут показує множення і абсолютно необмежений розвиток зоряних світів у формі спіралей». «Межа місць окреслює цілісність зоряного світу, частиною якого є наша Земля. Вона вся обертається спірально».

Те, що догони називають «межею місць», ми називаємо Чумацьким Шляхом або нашою Галактикою.

На відміну від усіх інших релігійних міфів, переказів та легенд, Земля для догонів — не центр світу. «Світи зірок у формі спіралі — заселені світи. Колись одночасно з речами Амма, що дав світові рух і форму, створив всілякі живі істоти... Як і на нашій планеті, існують живі створіння і на інших землях». Саме за цю думку інквізитори спалили на багатті Джордано Бруно...

Коли знайомишся з догонським міфом, ні на хвилину не покидає думка, що це — не втаємничення в релігійну систему, а наукова розповідь і що в цьому лише прийнято іншу систему знаків та символів.

А ось що кажуть догони про походження матерії:

«Всі речі, що їх створив Амма, мають свій початок (основу) в найменшому зернятці «по». Починаючи з цієї найменшої, всі речі, що їх створив Амма, було утворено за допомогою послідовного додавання таких самих елементів... Амма, починаючи все, всі речі, створює їх маленькими, як «по», потім додає до вже створених речей ці «по». В міру того, як Амма з'єднує їх, річ збільшується».

Якби ми схотіли пояснити неписьменним людям, як з найдрібніших часток матерії виникає атом чи молекула, ми, мабуть, не зуміли б зробити цього краще, ніж це вдалося догонам.

Номмо, який приносить цивілізацію на Землю

КОСМІЧНІ МАНДРІВКИ

Дуже важлива частина догонського міфа — розділ, у якому йдеться про початок людської цивілізації на Землі й про мандрівки перших наших космічних гостей.

Догони описують дві такі мандрівки. Перша — про подорож на Землю істоти на ім'я Ого, друга — про прибуття на Землю в кораблі істоти Номмо і перших людей.

У місцевості, де живуть догони, є озеро Дебб (або Дебо). Поруч — гора Схолл, а на ній — велетенський дольмен (знову ці загадкові мегаліти!), який, як кажуть догони, уособлює «корабель Номмо», що колись приземлився з космосу. Трохи далі стоять три менгіри, що уособлюють Сіріус, Сонце й Землю. Озеро Дебб і ці мегаліти позначають місце, де начебто приземлилися пришельці.

Перший гість з космосу, Ого, чимось нагадує християнського Сатану. Будучи одним з помічників верховного бога Амма, він збунтувався проти свого володаря і полетів у космос. Цим його мандрам тричі перешкоджав Амма. Спочатку він перетворив «ковчег» Ого на землю. Та Ого зробив другий, менший корабель, що рухався з допомогою «вітру», захованого в зернятках «по» (цікава деталь, чи не так?). Ого летів із зірки Сігі-толо (Сіріуса). Він намагався вести свій корабель так, щоб напрямок його руху співпав з напрямком руху Землі й Сіріуса (догони кажуть: «так, щоб вступити із Землею у вдалий шлюб»). «Шлюб» буде невдалим, якщо напрямок польоту протилежний напрямку обертання Землі й Сіріуса. Як відомо, Сонце, всі його планети й Сіріус обертаються проти годинникової стрілки. Принцип, описаний дого-нами як «вдалий шлюб», використовують всі балістики при розрахунках космічних траєкторій. Як друга, так і третя подорожі Ого були невдалими, він зазнав аварії, опинився на Землі і з того часу шкодить людям — нащадкам «екіпажу» другого космічного прибульця, Номмо.

Номмо за наказом самого Амма мав заселити Землю. Він старанно підготував свій корабель до зоряної подорожі: запасся пальним — зернами «по» на планеті «По-толо» (цьому сусідові Сіріуса), помістив у шістдесяти відсіках свого корабля (що чимось нагадує біблійний ковчег Ноя) все необхідне для заселення Землі і самих людей. Догони стверджують, що людям було відомо лише те, що містилося у 22 відсіках «ковчега» Номмо. Вміст решти відсіків стане відомим пізніше. Тоді він, цей вміст, змінить картину світу.

«Ковчег» Номмо наблизився до Землі через дірку в небі, яку зробив Амма, і гойдався в небі протягом восьми періодів (років?), «займаючи небо від горизонту до горизонту, як велика райдуга». Гойдався зі сходу на захід, схиляючись у північному напрямку, а потім — у південному.

Приземлившись, корабель Номмо ковзнув по болоту, і яма, що виникла на місці його удару об Землю, наповнилася водою, внаслідок чого утворилося озеро Дебб. «Виходячи з корабля, Номмо поставив ліву ногу на землю; це означало, що він бере її у своє володіння. Слід від ноги Номмо нагадує слід від мідної сандалії». Слідом за Номмо з «ковчега» вийшли всі істоти й люди, що там знаходились. Потім Амма втягнув на небо мідний ланцюг, на якому висів «ковчег», і небо закрилося. Догони вірять, що на цьому кораблі прибули «вісім предків» людей. Висадивши людей, Номмо пірнув у воду, звідки стежитиме за ними і піклуватиметься про них аж до того моменту, поки знову з'явиться на землі в «день слова».

На цьому ми закінчуємо дуже скорочений переказ космологічного міфа дого-нів, так званого «світлого слова». Вчені-етнографи зазначають, що за своїм змістом він схожий на уявлення інших африканських племен: бамбара, мосі (у Малі), йоруба (Нігерія), фон (Дагомея), байенда (Зімбабве), проте лише у догонів міф такий складний і цілком завершений.

Як же все-таки пояснити дивний збіг деяких ідей, що пронизують міфи догонів, із сучасними науковими викладками? Гер'є й інші вчені припускають, що в цих міфах знайшли своє відображення контакти догонів з космічними прибульцями в сиву давнину. Інші вчені, зокрема відомий американський астроном Карл Саган, заперечує таку можливість. Ясно одне: історія людства зберігає багато таємниць. Проте здатність давніх людей до сміливих узагальнень і геніальних здогадок в наші часи заперечують лише найконсервативніші вчені, котрі продовжують стверджувати, що африканці, мовляв, неповноцінні, не мають історії, творчих здібностей тощо.

В усі часи свого існування людина завжди задумувалась над будовою і історією всесвіту, причому її нерідко осявали геніальні здогадки. І в зв'язку з цим хотілося б навести слова Альберта Ейнштейна: «Найнезрозуміліша річ у всесвіті — це те, що він піддається розумінню».

За матеріалами книжки «Загадки давнини. Білі плями в історії цивілізації».
Гарій Бурганський, Ростислав Фурдуй. Київ, «Веселка», 1988.