Калос Лімен - Чарівна Гавань - Чорноморське

Автор/джерело -  © Вадим ПЕРФІЛЬЄВ, “Кримські відомості”, 2006 рік 

Історико-краєзнавчий музей в Чорноморському вражає відвідувачів багатством експонатів, прекрасним оформленням демонстраційних залів, що розповідають про історію району з початку IV століття до н.е. і до наших днів. І цілком природно, що музей є місцем численних екскурсій не тільки жителів містечка, але і відпочиваючих під час курортного сезону.

Історико-краєзнавчий музей в Чорноморському

Музей засновано 1987 року, спочатку - як філія Євпаторійського краєзнавчого, але через п'ять років він був переданий у підпорядкування відділу культури райвиконкому. У 2001 році увійшов до складу Республіканського історико-археологічного заповідника «Калос Лімен» (Чарівна або Прекрасна Гавань).

- Це єдиний і унікальний заповідник на території Північно-західного Криму, - розповідає беззмінний директор музею Зінаїда Писач. - В ньому два відділи. Перший - це територія стародавнього городища на березі бухти, де ведуться розкопки. Другий - історико-краєзнавчий музей, що розповідає про природу і історію нашого краю.

Тарханкутський півострів - незвичайний природно-ландшафтний куточок Криму. Він відомий живописною бухтою (де проходили зйомки відомих радянських фільмів “Пірати ХХ століття” та “Людина-амфібія” - прим. “Аратти”), морем кристальної чистоти, химерними скелями і гротами, прекрасним кліматом.

Відомий грот в бухті Атлеш (фото В.Колосюк)

Але головне його багатство - історія. Найстародавніші пам'ятники культури відносяться до епохи енеоліта. Тут знайдені кременеві ножевидні пластини, скребки, уламки кераміки, датовані IV-III тисячоліттями до н.е. На території Тарханкутської піднесеної рівнини розкопано 19 курганів, під якими виявлені поховання стародавніх людей епохи бронзи, предмети їхнього побуту.

На початку першого тисячоліття до н.е. на зміну бронзового віку приходить залізний. Саме в цей час в Північному і Північно-західному Криму жили племена кіммерійців. У VII в. до н.е. з глибин Азії вторглися скіфи, які жили тут аж до III століття н.е. Потім прийшли сармати, готи, гуни і інші стародавні племена, сліди яких загубилися в історії.

У V столітті до н.е. була заснована Керкінітіда (Євпаторія), а в IV в. до н.е. – Калос Лімен на березі бухти Тарханкутського півострова. Мабуть, перше враження еллінів-колоністів, коли їхні кораблі зайшли в бухту, відбилося і в назві заснованого тут портового міста – Калос Лімен, що в перекладі з грецької означає «Прекрасна Гавань».

Він розташувався на площі трохи більше 4 гектарів. Як і більшість грецьких укріплень, він був оточений кріпосною стіною з обтесаних кам'яних блоків, місцями шириною понад півтора метри. Поряд з городищем розташовувалися сільськогосподарські угіддя, де вирощувалися пшениця й виноград. На Тарханкуті у той час росли алича й черешня, гранатові дерева, мигдаль, яблуня, груша, волоський горіх. На городах вирощували огірки, кавуни, дині, гарбузи. Для обробітку ґрунту використовували кирки, лопати, мотики.

Республіканський історико-археологічний заповідник «Калос Лімен» знаходиться в безпосередній близькості від міського пляжу (фото В.Колосюк)

Клімат того часу сприяв грекам. Виростали ліси з дуба, тополі, буку, ясена, ліщини та граба. Джерелом водопостачання були колодязі. А риба, яку тоді ловили, була трохи більша за ту, що ловлять нині, та й улови багатші. Загалом, торгувати було чим, причому не тільки продуктами харчування, але і ювелірними, гончарними виробами.

За своє 600-річне існування Калос Лімен став свідком багатьох історичних подій. В кінці IV століття до н.е. його захоплюють греки-дорійці Херсонеса Таврійського. І вже до кінця сторіччя місто перетворюється на головну фортецю херсонесців на Тарханкуті. Але період процвітання тривав недовго. В середині III століття місто безперервно обороняється від постійних набігів кочівників-скіфів і сарматів. Конфлікт між Херсонесом і скіфами продовжувався тривалий час. Не дивлячись на розгром кочівників військами Мітрідата VI з союзниками з Херсонеса, місто продовжують обкладати не тільки скіфи, але і сармати. Врешті-решт він був зруйнований. Уцілілі жителі рятувалися в горах. Досить численне на ті часи поселення перетворилося на руїни.

Археологічні розкопки в Калос Лімені розкрили немало таємниць цього стародавнього містечка. Відкриті залишки старогрецької цитаделі, будинків. Повністю розкопані центральні міські ворота, основна магістральна вулиця була вимощена плитами, на яких збереглися сліди від возів.

Фрагмент укріплення (фото В.Колосюк)

Завдяки особливій цінності і унікальності Калос Лімена як археологічного об'єкту, в квітні 1997 року ухвалою Ради міністрів Криму був створений республіканський історико-археологічний заповідник «Калос Лімен». У музеї представлені знахідки з розкопок і інших археологічних експедицій.

Наприклад, понад 40 років веде розкопки в городищі “Біляус” Донузлавська експедиція археології Російської Академії наук під керівництвом Ольги Сташевської. Усі знахідки надходять до фонду музею. Зокрема, зібрана унікальна колекція старогрецьких амфор.

У поселенні в районі Міжводного знайдена єдина в Україні статуя старогрецької богині землеробства, покровительки хлібного поля Деметри. Тут працювала Тарханкутська археологічна експедиція під керівництвом А.Щеглова. У 2005 році біля солоних озер Окське і Джарилгач разом з українськими ученими працювали їх колеги з Орхуського університету (Данія). У Данії вийшов перший том наукового дослідження, присвяченого історії стародавніх поселень на Тарханкуті. Готується до виходу другий том.

Після навали гунів на деякий час життя на побережжі півострова Тарханкут завмерло. Поступово змінювався і клімат. На думку вчених, сильна засуха, яка продовжувалася з I в. до н.е. до середини VII століття, привела до загибелі лісів, кормової бази в степах.

Залишки городища (фото В.Колосюк)

В кінці VII століття степову частину Криму захопили хазари, які в основному займалися відгінним скотарством. У X-XI століттях з'явилися половці. Місце їх проживання відзначене установкою так званих «половецьких баб» - кам'яних статуй. У XIII столітті до Криму прийшли монголо-татари. Вони поселяються в поселенні поблизу бухти Ак-Мечеть (Чорноморське).

Усі етапи історії краю відбиті в експозиціях, які розміщені у восьми залах музею.

Зараз історико-краєзнавчий музей знайшов нове життя завдяки ремонту, з яким допоміг генеральний директор ВАТ «Крименерго» Григорій Груба.

Але особливо вдячні йому музейні працівники за монтаж автономного опалювання. Все було зроблено швидко і якісно, на європейському рівні. Директор музею Зінаїда Писач вважає, що Г. Груба врятував музей для нащадків, тому що рік-два і таке положення з опалюванням могло привести до катастрофи.

Взимку в залах тепло, продовжуються екскурсії. А до експозиції музею надходять нові експонати з розкопок.

Прекрасна Гавань (фото В.Колосюк)

Довідка “Аратти”

Калос Лімен (Чарівна або Прекрасна Гавань) — найбільший населений пункт античної епохи на узбережжi Каркінітської затоки в Західному Криму. На вiдмiну від багатьох безіменних античних укрiплень і поселень цього регіону його впевнено ідентифікують з реальною археологічною пам'яткою. З часу появи Калос Лімен став одним з тих місць, звiдки елліни почали освоювати землі Північно-Західної Таврики: з початку IV ст. до н.е. — iонійцями (ольвіополітами або жителями Керкiнiтiди), а з другої половини сторіччя — дорiйцями, вихідцями з Херсонеса Таврiйського. Зручне географічне і стратегічне положення містечка сприяло тому, що протягом часу свого існування воно поєднувало у собі функції не лише економічного, але й військово-політичного центру цiєї частини півострова. Спочатку Калос Лiмен був головним форпостом херсонесцiв на далекiй хорі поліса, а після захоплення скіфами у другій половині II ст. до н.е. перетворився на головний порт Кримської Скiфiї. Внаслідок цього в ньому відбувалось активне змішання різних етносів, завдяки чому було створено основу греко-варварської культурної спільності.

Унікальність пам'ятки полягає насамперед у тому, що тут надзвичайно добре збереглися не лише архітектурнi комплекси різного призначення, але й рiзноманітнi археологічнi матеріали. Дані стратиграфії, а також нарративнi та епіграфічні документи зі згадкою Калос Лiмена при комплексному підході в дослідженні дозволяють співставити їх з реальними подіями, що відбувались у давнину, а також визначити роль містечка в історії не лише Західного Криму, а й всього Північного Причорномор’я античної епохи.

Розкопки городища, що почалися з 30-х рр. ХХ ст., спочатку носили епізодичний і розвідувальний характер. Тому не було встановлено будiвельну і культурно-історичну періодизацію Калос Лiмена, його містобудівну структуру, характер фортифікаційних споруд, житлових і суспільних будівель. Це зашкодило створенню достовірної історичної моделі розвитку цього населеного пункту. Подібна лакуна на тлі добре вивчених Херсонеса і Керкiнiтiди, а також iнших поселень та городищ на узбережжі, вкрай негативно впливала на розробку проблеми еллінської колонізації Західного Криму, на питання становлення й розвитку Херсонеської держави, а також Кримської Скiфii. Останнє, у свою чергу, створювало значні проблеми у репродукуваннi отриманих раніше результатів на весь історичний процес у древнiй Тавриці в цілому.

Сучасне Чорноморське - це селище міського типу, адміністративний центр Чорноморського району Автономної Республіки Крим. Межі району співпадають з межами півострова Тарханкут - західної частини Криму.

Жителі селища - понад 12 тис.чоловек - росіяни, українці, кримські татари, болгари, білоруси - греки доброзичливі і працелюбні.

Чорноморське розташоване в зручній бухті Вузька, Каркінітської затоки, - на одному з найбільш екологічно чистому побережжі Криму.

За часів Радянської влади місцевість була закритою зоною. Нині тут зароджується один з центрів доступного відпочинку на морі та дайвингу.

В Чорноморському знаходиться технологічна база ДАК “Чорноморнафтогаз”.

Відстань від Києва - 830 км.