Українські вибори очима європейця

Автор/джерело -  © Оксана Приходько 

На спільній прес-конференції місії міжнародних спостерігачів, яка відбулася в Києві наступного дня після дострокових парламентських виборів, Ханне Северінсен, глава делегації ПАРЄ, виступила, можливо, навіть більш стримано, ніж деякі її колеги.

Якщо Тоне Тінгсгаард, спеціальний координатор місії та віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ, звернула особливу увагу на високий професіоналізм, з яким було проведено ці вибори, й на високу явку виборців, то пані Северінсен основний акцент зробила на недосконалості виборчого законодавства. Проте український народ, який не вперше продемонстрував свою прихильність до європейських стандартів демократії, сказала вона, дав політикам іще один шанс перейти від гучних фраз до конкретних справ в інтересах країни, а не своїх кланів і своїх гаманців. «Перестати гратися правилами й почати грати за правилами», — закликала новообраних законодавців страсбурзька доповідачка. Проте розвиток подій після виборів поки що не дає підстав вважати, що цю пораду буде виконано.

— Пані Северінсен, нині, майже через тиждень після виборів, чи бачите ви підстави для перегляду вашого позитивного висновку?

— Не думаю, що такі підстави справді є. Вибори пройшли, можливо, навіть краще, ніж ми очікували, а всі проблеми, що почали виникати з підрахунком голосів і формуванням коаліції, виникають із недосконалості вашого законодавства.

Про те, що це законодавство потрібно міняти, ішлося вже неодноразово. Так що справа тепер тільки за законодавцями. Їх чекає дуже відповідальна й напружена робота як над зміною виборчого законодавства, так і над конституційною реформою. І, звісно ж, дуже важливо забезпечити належне функціонування Конституційного суду.

— Чи вважаєте ви такий тривалий підрахунок голосів виправданим? Чи, можливо, ви бачите тут можливості для маніпуляцій та фальсифікацій?

— Я вважаю, що все це треба старанно розслідувати. Адже цілком може виявитися, що причиною затримок послугували транспортні проблеми чи якісь інші технічні моменти. А можливо, такі затримки були навмисні. У кожному такому випадку треба провести ретельне об’єктивне розслідування, і на підставі отриманих результатів зробити висновки. Так що дочекаймося результатів розслідування.

— Як ви можете прокоментувати процес формування коаліції? Чи є чітке уявлення про те, хто й як повинен її формувати?

— Наскільки я зрозуміла, незначна більшість на боці БЮТ і НУ—НС. Мені важко сказати, чи зможуть вони в таких умовах сформувати свій уряд, але навіть якщо їм це вдасться, то в кожному разі всім силам, які прагнуть узяти участь у реформуванні України, потрібно надати таку можливість.

— Ви особисто знайомі практично з усіма картами нашої політичної колоди. Чи очікуєте ви яких-небудь сюрпризів від її ще одного перетасування?

— Деякою мірою це може стосуватися соціалістів. Їхній рейтинг упав дуже низько, і з цього погляду дострокові вибори мали б закріпити цей показник. Однак те, як вони балансували на межі проходження до парламенту, змушує замислитися про роль, яку вони могли б зіграти, якби потрапили до Верховної Ради. Якісь частки відсотка — і їм могла дістатися вирішальна роль. Тобто складалася ситуація, за якої, втрачаючи підтримку, вони могли набути більшого значення.

— Від самого початку наша Конституція розцінювалася як одна з найпрогресивніших і найдемократичніших у Європі. Проте численні «вдосконалення» не минулися даром, і тепер потреба її ще раз реформувати очевидна для всіх. Як ви вважаєте, чого більше несе післявиборний законотворчий процес рівню демократичності нашої Конституції — загроз чи надій?

— Справді, конституційна реформа вкрай потрібна. Останні три роки показали, наскільки серйозно порушено баланс сил у вашій системі розподілу влади. Я, звичайно, завжди намагаюся зберігати оптимізм, але тут усе ж не варто лізти у воду, не знаючи броду. Неприпустимо вносити якісь зміни без їх попереднього широкого обговорення, без чіткого узгодження напрямку, в якому ви хочете рухатися. Мало того, недостатньо просто грамотно розподілити важелі управління між гілками влади й навіть між владою та опозицією. Дуже важливою проблемою є захист прав виборців, які нині не мають жодного впливу на процес формування партійних списків. Без розв’язання цих проблем подальше просування шляхом демократизації неможливе.

— Критика Венеціанською комісією норми імперативного мандата досить категорична. При цьому в Раді Європи визнають необхідність захищати права опозиції. Як ви вважаєте, українські парламентарі у своєму новому складі готові просити поради з цього питання в РЄ і, тим більше, прислухатися до неї?

— Ситуація із захистом прав опозиції не така вже й проста. Справді, побудувати ефективну демократичну систему політичного управління за відсутності належної поваги до прав як влади, так і опозиції неможливо. Але при цьому потрібно усвідомлювати, що насправді імперативний мандат не захищає прав опозиції. Він тільки ще більше сприяє обмеженню прав виборців. Імперативний мандат є елементом дуже складного й громіздкого агрегату, в якому роль виборця зводиться до ролі простого коліщатка. І в якому немає місця істинним цінностям європейської демократії, коли людина стоїть над цим агрегатом, а не придушується ним. Коли ваші виборці матимуть більший вплив на рівні формування цінностей, на місцевому рівні, тоді проблема захисту прав значною мірою втратить свою гостроту.

— Чесні вільні вибори — це тільки перший етап відповідності стандартам європейської демократії...

— Я б хотіла відразу уточнити, що в цьому випадку ми не говоримо про чесні й вільні вибори. Ми лише констатуємо, що ваші дострокові вибори пройшли відповідно до наших очікувань.

— Але є ще кілька критеріїв, за якими нам потрібно «підтягуватися». В яких напрямках нашого руху ви можете відзначити найбільший прогрес і найбільші провали?

— Найістотнішого прогресу досягнуто в плюралізмі думок, які лунають у вашому ефірі. Звісно, ми чудово інформовані про те, що значну частину цього ефіру проплачено, причому далеко не завжди офіційно. Хоча й без особливої дискримінації окремих політичних сил. Звичайно, з одного боку, це свідчить про наявність певної конкуренції в цій сфері, але при цьому знову ж таки виводить на перший план потребу громадського мовлення. Це один із наших пріоритетів, і ми не збираємося від нього відступатися. Найбільша ж ваша проблема, якої поки що так і не вдалася перебороти, — це корупція.

— Чи бачите ви в українському політикумі особистостей або сили, які справді зацікавлені в просуванні європейських демократичних цінностей? Зокрема реально стурбованих виконанням наших зобов’язань перед Радою Європи?

— Вони всі про це говорять.

— І ви їм вірите?

— Я оптимістка, як уже казала. Але я не дам їм забути їхні ж обіцянки, я постійно нагадуватиму їм про це.

— Українські журналісти полюбляють запитувати, коли ви, нарешті, припините процедуру моніторингу, тим самим ніби перекладаючи всю відповідальність на вас. А ви як вважаєте, що тепер є найбільш критичним для зміцнення демократії в Україні?

— Поза будь-яким сумнівом, це система правосуддя. Життєво необхідно, щоб ваші суди запрацювали по-справжньому (я маю на увазі, зокрема, й Конституційний суд). Дуже хочу сподіватися, що так і станеться відразу після цих виборів.