Аратта - На головну

9 липня 2025, середа

 

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
Курс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

Погода в Україні:

Наш банер

Наш банер


Сторінка (всього - 36): перша | 31 | 32 | 33 | 34 |  35  | 36 | »   остання

РОЗДІЛ І. ЕТНОЛОГІЯ УКРАЇНИ: філософсько-теоретичні засади

Новий статус України дав потужний поштовх до переосмислення свого минулого. Нові історичні факти, що постали перед українством у всій своїй, часом жорстокій повноті, примусили вчених нової України дати й нове теоретичне обґрунтування самих основ етнонаціонального буття. Розвиток теорії дає нове розуміння історії, так само, як нові історичні факти дають можливість збагатити або переосмислити існуючі теоретичні засади. Цілком очевидними нині є наслідки багатолітнього іґнорування національними проблемами і недооцінки феномену етнічного. В той час, як цей феномен проникає у всі глибинні сфери життя людини й суспільства.

Феномен - це рід буття, що показує саме себе, що виявляє свою самобутню сутність самим своїм існуванням. Таким феноменом є етнос. Через його етнокультуру стає можливим і самоусвідомлення себе як нації. Тому нині проблеми етносу і етнокультури потребують пильної уваги як з боку науковців, так і з боку державотворців.

Як уже доведено досвідом, наука державних націй менше цікавиться проблемами етносу й нації, ніж поневолені в силу історичних обставин народи. Отже, не дивно, що після розпаду Радянської імперії стався вибух цікавості до етнопроблем. Такий етнокультурний вибух є закономірністю і в сучасній Україні.

Проте, проблеми етносу і нації постають перед людством не вперше. Батьком націології (як науки про націю) по праву визнано німецького вченого ХVІІІ ст. Йогана Готфріда Гердера (1744-1803). Саме він одним з перших підняв проблему нації і передбачив її роль як культурного і громадського чинника в новітній історії Європи. Він передбачив, що змішані в національному плані держави рано чи пізно розпадаються, а ідеал всесвітньої людяності може здійснитися тільки в національних державах.

Й. Гердер вважав, що нація (етнос) - це природний організм людства, а держава - штучний витвір. Він писав: "Природа виховує родини; найприродніша держава - це також один народ з однією національною вдачею, що в ньому зберігається впродовж багатьох тисячоліть... Отже, перед завданням влади ніщо не постає більш суперечливим, як неприродне змішування людських племен і народів під однією булавою" (цит. за О. Бочковським, с. 22-23).

Про необхідність здобуття державної незалежності неодноразово писали й українські борці за національні ідеали. Так, видатний політичний діяч Микола Міхновський писав: "Державна самостійність є головною умовою існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин".

Сьогодні нас уже не задовольняють курси історії нашого етносу і нашої культури, написані під імперським кутом зору. Хоча Москва і досі не може позбутися своїх претензій на "общерусскую родіну", починаючи свою історію зі споконвічно українських теренів Київської Русі, ми ж мусимо сьогодні виробляти свій власний погляд на нашу минувшину, щоб вияскравити з великого розмаїття культур саме те, що є нашим власним, саме, - українським, а що привнесене нашими сусідами, національними меншинами, які сьогодні мирно співіснують в незалежній Україні.

Автор не може погодитися з концепцією викладу історії української культури М. Поповича, який пише в своєму "Нарисі історії культури України" (виданому фондом "Відродження" в 1999 р.), що буде намагатися "не нав'язувати читачеві відповіді на питання, що для національної культури органічне, а що неорганічне". Така концепція цілком задовольняє іноземний фонд на теренах України. Та чи може вона задовольнити наше молоде покоління українців?

Отже, наш методологічний підхід саме й полягатиме у з'ясуванні кореневих витоків українства як такого, пошуках першооснов буття нашого етносу та його місця серед інших етносів і культур Європи і Світу.

Ця книга написана для національно свідомих читачів, як старшого покоління, так і молоді, студентів і учнів, до якого б етносу вони не належали, якщо люблять мислити, аналізувати й робити правильні висновки, щоб спрямувати свою майбутню діяльність на благо України. Головним гаслом цієї праці є Шевченкове "І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь!"

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Сторінка (всього - 36): перша | 31 | 32 | 33 | 34 |  35  | 36 | »   остання

 

 
Share/Bookmark
 
Інші книги:
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Якщо народ позбавити його історії, то через покоління він перетвориться на натовп, а ще через покоління ним можна буде управляти ”
Йозеф Геббельс

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 

 

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2025.
При передруці інформації, посилання на aratta-ukraine.com обов`язкове.