- Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
У Харківській області за 26 тисяч гривень продали Пархомівський цукровий завод з будинком музею. В музеї знаходиться величезна колекція відомого українського колекціонера Панаса Луньова.
Зібрання Луньова містить оригінальні роботи Боровиковського, Тропініна, Рєпіна, Верещагіна, Рембрандта, Брюллова, Реріха, Васнєцова, Бенуа, Малевіча, Ван Дейка, Сезанна, Ренуара, Матісса, Кандінського і Пікассо.
Новим власником робіт великих художників та історичного маєтку стала приватна компанія НВФ "Синтал Д", що належить київському бізнесмену Толмачеву.
Син колекціонера Петро Луньов називає продаж аферою.
- Підприємці не могли не знати, що викупили музей. Ситуація ця взагалі парадоксальна по своїй суті, тому що пам'ятник архітектури продали за 26 тисяч, - говорить Луньов.
Він розповів, що репресії проти родини Луньових почалися ще під час губернаторства Євгенія Кушнарьова. Спочатку з посади голови Краснокутськой РДА за надуманим приводом звільнили сина Луньова - Петра Панасовича. Пізніше з МВС звільнили й онука.
Пархомівський історико-художній музей був заснований місцевим учителем, колишнім фронтовиком, Панасом Луньовим у 1955 році. Свої експонати він почав збирати з часів війни.
Колекція нараховує 2801 експонат основного фонду і 3609 - науково-допоміжного. У 1997 році Луньова нагородили орденом "За заслуги" 3-й ступені.
Християнська етика була явним противенством поганської. Коли поганство головними чеснотами громадянина вважало гордість, смілість, неуступчивість, – християнство бачило свій ідеал у покорі, податливості та незлобності. Поганин (культурний чоловік) любив гарну одежу, пахощі, чистоту, тілесну красоту – християнин усе те вважав чортівською спокутою, гріхом та злочином. Світ і природа, що (...) були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радості, в очах християнина – се минущі тіні, ілюзії, чортяча мана, джерело зла, гріха та чортячої спокуси. Більшого, повнішого противенства годі собі уявити ” Іван Франко