Один із супутників Марсу утворився внаслідок вибуху |
Під час конгресу Європейської планетологічної спілки в Римі вчені представили результати аналізу інфрачервоних спектрів Фобоса, зроблені двома спектрометрами на європейському зонді Mars Express і американському Mars Global Surveyor. Ці дані свідчать, що супутники Марса були дійсно сформовані на орбіті, але не позаземною цивілізацією, а природними процесами.
Колишні спостереження свідчили про те, що супутники Марса було захоплено з поясу астероїдів. Однак представлені італійськими астрономами дані роблять більш вірогідною гіпотезу формування супутників на орбіті планети.
"Ми вперше виявили на поверхні Фобоса, зокрема, на північний схід від його найбільшого кратера Стікні, тип мінералів, які називають філосилікати", - говорить Марко Джуранна з Інституту астрофізики.
Філосилікат - це шаруватий кремнієвий матеріал, який не може формуватися без допомоги води. Раніше філосилікати було виявлено на Марсі, що стало одним із доказів присутності в минулому води на планеті.
"Це означає, що взаємодія кремнієвого матеріалу з рідкою водою сталася на материнському тілі до того, як цей матеріал став частиною Фобоса. Можна припустити, що філосилікати сформувалися на місці, однак для цього потрібно, щоб Фобос був досить гарячим і міг стабільно утримувати рідку воду", - додав учений.
Він зазначив, що для остаточного вирішення цього питання необхідно вивчити склад ґрунту Фобоса на місці, чим, як очікується, займеться російський апарат Фобос-Ґрунт.
Походження двох марсіанських супутників - Фобоса і Деймоса - довгий час було загадкою для вчених. Їх відносно невелика щільність примушувала в середині 20 століття будувати припущення про те, що вони порожні зсередини і є штучними об'єктами.
Пізніше висувалася гіпотеза, що Фобос і Деймос є астероїдами, захопленими гравітацією Марса. Інша точка зору свідчить, що обидва супутника зібралися з уламків, викинутих на орбіти Марса ударом якогось небесного тіла або ж із залишків давнього місяця, зруйнованого приливними силами.
Нагадаємо, раніше співробітники університету Колорадо довели, що приблизно 3 млрд років тому третину поверхні червоної планети покривав океан рідкої води, в який впадали річки, а в атмосфері формувалися хмари і йшли дощі.