Олені Вороновій поставили вимогу розмовляти російською при прийомі на роботу |
Про це повідомляє сайт Всеукраїнського громадського руху «Не будь байдужим!»
Як розповідає сама Олена, кілька днів тому вона спробувала влаштуватись на роботу офіціанткою до кав’ярні у центрі Києва. Заповнивши російською мовою анкету-резюме і поспілкувавшись російською з керівником закладу, дівчина згодом подзвонила їй, щоб остаточно підтвердити своє працевлаштування. По телефону дівчина говорила українською, сказавши також, що українською мовою хоче розмовляти і на роботі. У відповідь дівчина почула вимогу перейти на російську, якщо вона дійсно має намір працювати в цьому закладі.
«Заради справедливості слід зауважити, що керівник не лаяла і не ображала мене», – розповіла Олена. Але висловила щире здивування з приводу того, навіщо мені «ця мова». Наголосивши, що власник кав’ярні, вірменин за національністю, звик спілкуватись російською, а отже, україномовну офіціантку не зрозуміє і «не витримає», керівник поставила вимогу розмовляти на роботі російською, якою, за її словами, дівчина володіє «цілком добре». Після таких слів Олена змушена була попрощатися з цією жінкою.
Сама Олена, українка за національністю, виросла в російськомовній родині на півдні Одещини. У дев’ятнадцятирічному віці, після подорожі до Прикарпаття, дівчина перейшла на українську мову спілкування.
Від “Аратти”. Цікаво, чи довго проіснувала б у Вірменії кав’ярня, в якій обслуговуючому персоналу забороняли спілкуватися вірменською мовою? Чи не час позбавитися сучасним манкуртам-хохлам комплексу меншовартості?