Актуально
5627 переглядів
 |
Медведчук пояснив нардепам, чим журналіст відрізняється від чиновника |
Про це йдеться у коментарі, переданому центром «Правова держава».
Коментуючи заяви деяких політиків щодо доцільності запровадження обов’язкового декларування видатків для журналістів, Медведчук зауважив, що можна зрозуміти образу на журналістів, коли ті «інтерпретують події не так, як хочеться представникам влади, і тим більше, коли наважуються говорити про їхню неохайність або, м`яко кажучи, нещирість. Приміром, щодо оприлюднених декларацій про доходи».
Медведчук наголошує, що для чиновника існує тільки один шлях довести свою правоту - юридичний. «Ця практика загальноприйнята на Заході, і журналіст ризикує, якщо пише наклеп. Але державний службовець, який не може довести свою правоту - ризикує піти у відставку...», - сказав юрист.
«Говорити чиновникам про продажність журналістів - все одно, що тиграм обвинувачувати кішку в тому, що вона хижак. Тим більше, тим політикам, які самі ще недавно жили журналістським хлібом і теж не ходили пішки. На відміну від людей з рангом держслужбовця, зарплата яких залежить від посади, а не від користі, принесеної країні, журналісти змушені самі заробляти собі на хліб», - підкреслив керівник центру «Правова держава».
«Це порочна практика, коли людина, у якої в ридикюлі або в кишені лежить посвідчення представника будь-якої з трьох гілок влади, намагається боротися з «четвертою владою», ігноруючи закон», - підкреслив Медведчук.
У своєму правовому коментарі щодо можливості запровадження обов’язкового декларування видатків для журналістів юрист зауважив, що для з’ясування цього питання необхідно виходити із правового статусу журналіста - фізичної особи та статусу посадової і службової особи - суб’єкта корупційних дій.
Медведчук нагадав, що відповідно до Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією, або займається такою діяльністю за її уповноваженням і на нього поширюються права і обов`язки, зазначені у статті 26 цього закону, за перевищення і невиконання яких він несе відповідальність в межах чинного законодавства.
Юрист також пояснив, що під посадовими особами розуміються керівники і заступники керівників державних органів та їхній апарат, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.
«У ратифікованих Україною Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р., Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р., Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції 2003 р. корупційна діяльність безпосередньо пов’язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їхнього приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати тощо”, - зауважив Медведчук.
За його словами, невипадково прийнятий 7 квітня 2011 р. Верховною Радою Закон «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» не охоплює журналістів, а передбачає вичерпний перелік посадових осіб, які зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, і виключно ці особи є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення (статті 4 і 12) (закон не набрав чинності).
Отже, за словами Медведчука, є всі підстави стверджувати, що журналістська діяльність не може бути віднесена до діяльності службових і посадових осіб. У зв’язку з цим, покладання на журналістів обов’язку декларування своїх видатків буде суперечити конституційним принципам недопустимості обмеження прав і свобод людини, зокрема, в частині права на конфіденційність інформації про видатки особи.
Частиною 4 статті 23 Закону «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Надаючи офіційне тлумачення зазначених положень закону, Конституційний Суд України визначив, що частину 4 статті 23 Закону «Про інформацію» треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані..
«Таким чином, покладання на журналістів, які не є посадовими особами і здійснюють суто творчу діяльність, обов’язку декларування видатків буде суперечити статтям 22, 32 і 64 Конституції України», - наголосив Медведчук.
Більше новин за темою «За право людини»:
