Ющенко взяв участь у відкритті Історико-меморіального музею Михайла Грушевського |
Говорячи про М. Грушевського, Президент зауважив, що його присутність відчувається в усіх сферах життя. «Цю людину по праву можна називати українським літописцем, адже він є автором фундаментальної «Історії України-Руси». Велику хвалу треба віддати цій людині у створенні національної науки, бо він був Головою Наукового товариства імені Шевченка, засновником львівської та київської наукових історичних шкіл. Про Грушевського можна говорити як про фундатора української державності», – зазначив Віктор Ющенко, повідомляє прес-служба Президента.
Президент переконаний, що «сильно і вдало сформульована Грушевським ідея консолідації української нації є актуальною і сьогодні».
Глава держави наголосив, що сучасна українська держава ще в боргу перед Грушевським.
«Соромно говорити про те, що на сьогодні із проголошеного 11 років тому видання його праць у п’ятдесяти томах побачили світ лише шість томів», – зазначив В. Ющенко.
«Думаю, що в цьому колі не варто говорити, що це проблема грошей. Це проблема ставлення влади до історичного сліду, ролі цієї людини, проблема ставлення до сьогоднішньої України», – додав він. Глава держави звернувся до віце-прем’єр-міністра Д. Табачника з проханням взяти до уваги цю проблему.
Окрім цього, за словами Президента, потребує належного впорядкування архів Грушевського. «Хотілося б мати і академічне дослідження життя і творчості великого Українця», – додав В. Ющенко.
Президент підкреслив, що Грушевський, як і Франко – мислителі світового масштабу, провісники модерної України.
«Грушевський відродив у свідомості нації право на належне їй ім’я і, зрештою, визначив її місце серед європейської спільноти», – сказав В. Ющенко та процитував на цю тему слова Михайла Грушевського: «Завдання української влади полягає в тому, щоб відродити природні зв’язки України із Західною Європою, зорієнтувати суспільство на європейські ідеали та систему цінностей. Український народ належить до західноєвропейського кругу не силою тільки історичних зв’язків, які протягом століть зв’язали українське життя з західним, а й самим складом народного характеру».
Президент оглянув експозицію музею та зробив перший запис у Книзі почесних гостей.
У церемонії відкриття також взяли участь Голова Верховної Ради Олександр Мороз, Київський міський голова Леонід Черновецький.
ДОВІДКА
Музей розгортає свою експозицію у Києві у меморіальному будинку на вул. Паньківській, 9, який у липні 1908 р. разом із садибою придбала родина Грушевських. Це єдина з будівель київської садиби Грушевських, що збереглася до сьогодні.
Згідно з концепцією музею, для облаштування всіх кімнат було використано виключно меморіальні меблі та побутові речі Грушевських, унікальну колекцію яких вдалося зібрати завдяки співпраці працівників музею з рідними вченого. Історична експозиція розповідає про життя та діяльність видатного історика, його родину та учнів.
Науковці стверджують, що будинок на вул. Паньківській, 9 має історико-меморіальне значення, адже тут мешкав не лише відомий український історик, громадсько-політичний діяч Михайло Грушевський, а також його донька Катерина – історик, етнограф, соціолог; брат Олександр – літературознавець та історик; небіж та учень вченого історик Сергій Шамрай. Окрім того, у цьому будинку свого часу проживали відомі представники української науки та культури, а саме: учений, академік Олекса Новицький, який відіграв важливу роль у збереженні національної самосвідомості українського народу, художники Анатоль Петрицький, Василь та Федір Кричевські. В оселі Грушевських бували відомі діячі Центральної Ради, співробітники Історичної секції ВУАН та члени Наукового товариства імені Шевченка. Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського занесений до Державного реєстру національного культурного надбання.
Музей Михайла Грушевського створений відповідно до рішень Київської міської ради (1992), указів Президента України «Про відзначення 130-річчя від дня народження М. С. Грушевського» (1995), «Про увічнення пам’яті видатних діячів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки» (2005) та окремого доручення Глави держави від 26 жовтня 2005 року.