Актуально
4615 переглядів
 |
Збіґнєв Бжезінський: наступні 5 років вирішать майбутнє України |
Україна шле світові двозначні сигнали. З одного боку, Президент Віктор Янукович та його уряд одноголосно заявляють що європейська інтеграція – це пріоритет номер один, що треба до кінця року підписати з Європейським Союзом договір про зону вільної торгівлі, що на горизонті новий договір із ЄС про асоціаціюю.
З другого боку, в самій Україні відбуваються речі, які занепокоюють багатьох. Згортається свобода, йде наступ на демократію, корупція гуляє з гори до низу, минулорічні місцеві вибори відбулися зі значними порушеннями, судова гілка влади опинилася в кишені правлячої партії і використовується для селективного переслідування членів опозиції. Тут, звісно, йдеться про справи проти колишнього прем’єра Юлії Тимошенко та колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
Президент Янукович та його уряд відкидають ці звинувачення і стверджують: певна централізація влади необхідна для порядку та стабільності, для ефективного управління та для проведення реформ.
Вірити словам чи діям?
Отож, як насправді виглядає українська система управління, як вона впливає на українську економіку, на зовнішню політику, зокрема на взаємини з Європою та Сполученими Штатами? Відповіді саме на ці запитання хотіли почути організатори та учасники конференції.
Офіційну Україну на конференції представляли заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін та голова управління зовнішньої політики адміністрації Президента Андрій Фіалко. Вони настирливо захищали як внутрішню, так і зовнішню політику української держави.
Пан Клімкін кілька разів наголошував, як важко Україні впоратися з пострадянською спадщиною і нагадував, що неможливо з нею просто розпращатися. Він запевняв, що таких масштабних реформ, які розгортає нинішня влада, Україна ще не бачила. На критичні запитання учасників щодо приватизації Президентом Межигір’я, пан Клімкін запевнив, що Віктор Янукович займає лише малу частину цього комплексу.
Пан Фіалко, в свою чергу, поводився, як справжній дипломат. Він не казав «так» і не казав «ні» (це свого часу про Генадія Зленка сказав Леонід Кучма). Критику внутрішніх проблем України він назвав занадто похмурою і зауважив, що між песимістами та оптимістами не має суттєвої різниці, жоден із них не має рації, однак оптиміст є щасливішим.
Панові Фіалку, мабуть, видніше, він займається своєю справою в адміністраціях майже всіх Президентів. Як би там не було, пан Фіалко нагадав, що закордонна політика – це не лише тости і гарні слова, а, перш за все, захист національних інтересів, і енергетична незалежність тут на першому місці.
Вирішальна п’ятилітка гряде
Крилатим закінченням конференції був виступ колишнього секретаря Ради держбезпеки США Збіґнєва Бжезінського, відомий вислів якого про те, що без України Росія перестає бути імперією, українці напевно пам’ятають.
Загалом, Бжезінський позитивно оцінив розвиток України, однак він висловив ті ж занепокоєння, що й інші доповідачі: репресивні дії влади всередині України не співпадають із її зовнішніми амбіціями. Він також нагадав про Росію, про вплив подій у сусідній державі на розвиток України. Наступні 5 років будуть вирішальними, вважає Бжезінський, а подальша демократизація України – якщо вона буде – позитивно вплине на Росію.
«Якщо наступні 5 років призведуть до подальшої консолідації української державності, російське мислення зміниться кардинально, приблизно так, як змінилося російське ставлення щодо Польщі кілька десятиліть після більшовицької революції. В 1950-60-их роках Росія нарешті почала бачити Польщу як справді окрему країну, окрему націю, з якою бажано мати добрі відносини, ця країна не відмовиться від своєї незалежності заради одностороннього визначення цих відносин. Якщо це станеться, тоді відбудеться ще одна дуже бажана річ, кращі українські відносини з Росією, уникнення конфронтації з Росією можуть мати парадоксальний вплив (відбудеться не лише консолідація української незалежності, що покращить українські відносини з Заходом, а й, у свою чергу, спонукає ті самі процеси в Росії). Україна, яка має добрі взаємини з Росією, але, все ж, зближується з Заходом, і це матиме поглинаючий ефект на довгострокове майбутнє Росії», – сказав Бжезінський. Іншими словами, сильна, демократична, західно орієнтована Україна потягне за собою Росію.
Конференція зацікавила багатьох, у ній взяли участь 300 учасників. Отож ті, що вважають, що Україною у Вашингтоні не цікавляться і що Київ став жертвою американсько-російського перезапуску, помиляються.
Американські урядовці та науковці прекрасно розуміють, що відбувається в Україні і слушно запитують: чи Віктор Янукович та його соратники взяли в руки владу для того, щоб покращити людям життя і зробити Україну демократичнішою шляхом справжніх реформ, а чи лише для того, щоб забезпечити своє коло найбагатшої бізнесової касти? Поки що у Вашингтоні не дуже вірять обіцянкам та запевненням українського Президента. Бо всі добре знають і розуміють: не можна говорити одне, а робити інше.
Більше новин за темою «Світ навколо нас»:
