Аратта - На головну

26 липня 2026, неділя

 

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- свій шлях до Місяця радянський «Луноход» розпочав в Україні. Для підготовки команди, що ним керувала, та для випробовувань самого апарата в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний «місяцедром». У 70-х на Місяць було запущено всього два «трактори» — «Луноход-1» та «Луноход-2». Під час виконання місячної місії «трактористи» теж знаходилися в Криму — у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів «Союз», брали участь у здійсненні першої міжнародної стиковки «Союз»-«Аполон», відстежували перший, і єдиний, політ радянського «човника» «Буран». Після проголошення незалежності України центр у Криму було майже повністю знищено...
Курс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

Погода в Україні:

Наш банер

Наш банер


600 тисяч людей померли на Харківщині за два місяці 1933-го року

Національне питання Регіон: Харківська область 10084 перегляди

Опубліковано - 21.11.2006 22:34 | Всі новини | Версія для друку

Померлий від голоду на вулиці Харкова. 1933. Фото інж. А.Вінербергера
Померлий від голоду на вулиці Харкова. 1933. Фото інж. А.Вінербергера
Cаме за ці місяці Харківська область дала Радянському Союзу рекордну кількість зерна, в той час як селяни, що його збирали, вмирали цілими селами.

Експозицію документів і свідчень Харківський історичний музей готує до річниці Голодомору. Зі звітами, за якими приховано сотні тисяч трагедій, ознайомився Олег Гулик, який продовжує серію репортажів пам'яті Голодомору. Сьогодні – з тодішньої столиці України.

У голодні тридцяті Харків хоронив провінцію. Тодішня столиця вижила, область – вимерла. Місцеві музейники готують експозицію до річниці Голодомору. Лише за два місяці 33-го 600 тисяч небіжчиків. На початку того року місто закрили для селян. Ті, кому вдалося прорватися, – непритомніли просто на тротуарах біля урядових будинків. Чиновники і партійна номенклатура не голодували.

Валентина Казус, завідувачка відділом Харківського обласного історичного музею:
"Згадує один і з тих, що написав, що дами, може це дружини урядовців, виходили на лавочки, сідали і годували пташок хлібом, зерном. Одні голодували – інші жили більш-менш нормально".

Більша частина свідчень харківських музеїв стосується звітів. Не про голод, а про надзвичайні темпи хлібоздачі. Є звернення вчителів, лікарів та простих селян. Їх не розглядали – лише рядочки забірних хлібних книжок ряснішали. Як могили довкола Харкова, зазначає Микола Солоненко. Його дядько возив першого секретаря міськкому партії. За його словами, партійні боси наперед знали про цілеспрямоване винищення українства.

Микола Солоненко, краєзнавець:
"У Росії та Білорусі, і Північному Казахстані голодували райони, які заселені українцями. Воронезька, Білгородська, південь Брянської області, Берестейщина, Пінщина, степові райони Саратовської області – там теж жили українці".

Українці були класом, який важко піддавався колективізації і комунізації. Для любові до ідеалів Сталіна - урок голодомором. У вимерлі українські райони привозили росіян, переважно відставних червоноармійців. Лише до Харківської області сорок ешелонів. Вимучених голодом місцевих ідеологізували їжею.

Ольга Гнезділо, працівник Харківського державного архіву:
"Прийняти до відома заяву замнаркомснаба України Берліна, передану по телефону, про те, що для обслуговування демонстрації відпускається 35 тонн білої муки, 25 тонн ковбаси. Ці продукти передати міськснабвідділу для розподілу по організаціях для того, щоби забезпечити видачу французьких булок демонстрантам".

На околицях столиці викопували ями для померлих селян. Їхні родичі хапали червоні прапори і повзли на комуністичну демонстрацію. За хліб із ковбасою. Того року у Харкові відбулася найбільша довоєнна першотравнева демонстрація. Брами міста відкрилися і сюди зійшлися усі знедолені з околиць. Вони кричали “ура” від відчаю, бо не знали чи доживуть до наступного світлого свята – дня солідарності трудящих.
Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Національне питання»:
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Скільки рабів, стільки ворогів”
Сенека

 
 

 

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2026.
При передруці інформації, посилання на aratta-ukraine.com обов`язкове.