Україна для людей. Українське село живе, як за часів інквізиції |
Соціологічні дані свідчать про деградацію, депопуляцію українського села, та надзвичайно складне фізичне, матеріальне, соціальне та культурне становище сучасних українських селянок.
На цьому наголосила директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Ірина Ключковська.
За статистикою, з 29 тис. сільських поселень в країні 9 тис. є такі, що занепадають і вмирають. Рівень народжуваності в останнє десятиліття скоротився з 13,7 на 1 тис. населення до 9,4, а рівень смертності зріс з 14,4 до 20,5.
У квітні 2011 Інститут Горшеніна повідомив, що 29% опитаних селян вважають, що їх села розвиваються, 36% - зупинилися у розвитку, 24% - деградують. Найбільше селян турбують зростання цін – 78,6%, 53% - зростання цін на газ і електрику, близько 50% - низький рівень доходів, 26% - дорожнеча ліків і медичних послуг.
За таких важких соціально-економічних обставин українські селянки непосильно трудяться. За дослідженням, проведеним Катериною Якубою 15 років тому, українська селянка витрачає на роботу 15 год. 24 хвилини на добу. Якщо вона доярка, то фізичне навантаження становить 1 тонну на добу, свинарка – 2,5 тонн на добру, а на збиранні зерна доводиться за день перетягувати до 20 тонн.
В таких умовах українська селянка немає часу на виховання дітей. У робочі дні в середньому їм приділяється 16 хвилин, а у вихідні – 31 хвилину.
На догляд за собою, культурний розвиток, відпочинок, оздоровлення банально не вистачає коштів.
90% українських селянок, зайнятих у сільському господарстві кажуть, що не хочуть, щоб їхні діти займалися тим же.
Разом із цим, офіційно рівень зарплат в Україні у сільському господарстві є найнижчим серед усіх галузей. А на практиці від 60 до 75% селян насправді є безробітними. Виживають за рахунок пенсій, підробітку в містах, підсобного господарства.
Виходить так, що у селі 1 тис. працюючих утримують 820 непрацюючих. Загалом 36,8% селян проживають за межею бідності.