З допомогою Сонця перевірять теорію гравітації та нових вимірів |
Стаття подана в журнал The Astrophysical Journal, а її препринт доступний на сайті arXiv.org.
Теорія відносності Ейнштейна описує гравітаційну взаємодію як викривлення простору-часу в присутності маси. Разом з тим з використанням даної теорії безпосередньо всередині масивних тіл виникають труднощі (якщо мова йде про не надто важкі тіла, як, наприклад, Земля, то там цілком працює ньютонівська теорія). Багато фізиків вважають, що для випадку сильних полів необхідні різного роду модифікації теорії відносності.
В рамках нової роботи вчених цікавило, які обмеження на подібні теорії можуть накладати відомі дані про Сонце. Так, зокрема, вчені встановили, що модифікації повинні позначатися на внутрішній температурі. Це, в свою чергу, повинно відображатися на нейтрино, що випускаються світилом. При цьому виявилося, що на модифікації накладаються досить сильні умови. При цьому, однак, основні суперники класичної теорії, як, наприклад, афінна гравітація Еддінгтона.
Зовсім недавно вчені встановили, що пара, що складається з нейтринної зірки і пульсара, допоможе у перевірці екзотичних космологічних теорій. Зокрема, мова йде про існування у простору додаткових вимірів. Так, наприклад, при деякому співвідношенні мас ці об'єкти повинні поступово розлітатися, що, в теорії, можна зареєструвати з Землі.