|
Православна християнська церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці |
21 вересня православна християнська церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці, яке також називається Другою Пречистою. Природа і прихильники традиції предків ж святкують осіннє Рівнодення або за народною традицією - Свято Світовида 23 вересня.Цей день відкриває новий церковний рік - вся історія Нового заповіту починається з появи на світ маленької дівчинки, яку назвуть престолом Бога і яка стане тими Дверима, через які за християнською традицією з'явиться спаситель світу (мошіах, або месія) - Христос.
Богородиця народилась у немолодого благочестивого подружжя Іоакима і Анни. Іоаким походив з дому царя Давида, Анна - з роду рабинів. Племінниця Анни, праведна Єлизавета, стала потім матір'ю Іоанна Хрестителя і двоюрідною сестрою майбутньої Діви Марії.
Одного разу до Анни явився ангел Господній і сказав: "Твоя молитва почута Богом, і ти зачнеш і народиш дочку благословенну, вищу за всіх земних дочок. Заради Неї благословляться всі роди земні. Наречи Її Марія. "Почувши ці радісні слова, праведна Анна поклонилась Ангелові і сказала: "Живий Господь Бог мій! Якщо у мене дійсно народиться дитя, то я віддам його Господові на служіння. Хай воно служить Йому, восхваляючи Його ім'я на все життя."
З усіх описаних подій на святковій іконі відображений саме момент народження Пресвятої Діви. Її мати, праведна Анна, в центрі на високому ложі. Поряд - дружини з дарами, повитуха і служниці, які омивають Богоотроковицю в купелі або вже підносять Її матері. Нерідко зображена і Діва Марія в колисці. Це свято - велика втіха для бездітних пар.
Християнство активно адаптувало під власні потреби прадавні народні (язичницькі) свята, які завжди були прив`язані до сонячного календаря. При цьому Біблія оголошує язичників - чи не головними ворогами християн. Власне, таким підхід християнської церкви лишається і понині, чим принижує шанування традицій наших предків дохристиянської доби і відкидає потужний пласт давньої історії.
 |
|
Природа і прихильники традиції предків ж святкують осіннє Рівнодення або за народною традицією - Свято Світовида |
Свято Світовида
Як пише відома українська дослідниця українського Звичаю Галина Лозко, -
Світовид (Святовит, Свентовит) — Бог неба, небесного світла, найвищої святості. Можливо, тотожний давньоруським Роду, Диву, Білобогу, близький до Сварога та Перуна, а також до грецьких Зевса та Аполлона. У Ріґведі йому відповідає Савітар — Бог сонячного світла, який дає рух Сонцю (Ріґведа. 1. 35. 9). Ім'я цього Бога походить від світла в його різноманітних значеннях: сонячне світло (день), білий світ, святий, священний. Гельмольд у своїй "Слов'янській хроніці" називає Світовида "Богом Богів".
Свята Світовида відзначалися влітку і восени. 15 червня здійснювали різні справи, які сьогодні ми могли 6 назвати "магією натхнення". Обряд полягав у тому, щоб показати Світовидові все своє багатство — вишивки, рушники, хустки, килими, які кожна жінка витягувала в цей день зі скрині й просушувала на сонці. У південних і західних слов'ян (сербів, хорватів, словенців, болгар і поляків) відомий Бог на ім'я Вид (Вило), який за всіма ознаками тотожний Світовиду, але в умовах християнізації перетворився у
святого Вита, який нібито опікується зором людини, бо його ім'я походить від "видіти" — бачити. У цей день намагалися виносити своє рукоділля для показу людям і Богам, шоб уміти вишивати ще краще.
Але найзначнішими були Світовидові урочистості в день осіннього рівнодення (у 2011 році випадає на 23 вересня). Правилася всенічна Бого-служба, подібна до Великодньої, відбувалося всенародне причастя до священного короваю розміром у зріст людини і священним напоєм медом-сурою, який споживали з рога, промовляючи славослів'я Богам. Із середньовічних хронік відомо, що в святині Аркона це свято було найшанованішим. Воно відбувалося як осіннє свято врожаю. Кожного року головний жрець наливав мед у величезний ріг, який тримав у руці кумир Світовида. За тим, скільки лишалось священного напою в цьому розі до наступного осіннього рівнодення, жрець віщував, яким буде наступний рік. Потім знову наповнював ріг священним напоєм.
Храм Світовида також існував майже до XVII ст. на горі Богит (Тернопільська обл. України). У ХНІ ст., як вважають археологи, храм (капище, жертовник і хороми) були зруйновані, можливо, внаслідок монголо-татарської навали. Однак збереглися давні рукотворні вали, кам'яні ворота, складені з трьох величезних менгірів, спіралеподібна вимощена каменем дорога, яка веде на вершину гори, де розмішувався жертовник, інші культові місця і стояла сама статуя. Оскільки оригінал статуї Світовида вивезений до Польщі, нині в Києві на Софійському майдані встановлено копію цієї статуї. Копії Збруцького Світовида мають також інші музеї України (Кам'янець-Подільський, Переяслав-Хмельницький).
Світовид майже в усіх давніх релігіях символізує духовну божественну сутність. Він — покровитель духовної роботи. Коли зібрано врожай, виконано більшість господарських робіт, люди можуть зосередити свої думки на Божественному: філософських роздумах про життя, виготовленні мистецьких творів, декоративно-прикладних виробів (ткацтво, гончарство тощо), втілюючи в них красу і святість своєї віри.
Весілля Свічки — одне з прадавніх свят на честь осіннього рівнодення, коли літо повертає на осінь. Ще за часів Київської Русі на Поділлі в цей час ставили гарно уквітчану велику свічку, світло якої наче доповнювало вже не такого гарячого сонця.
Починалося свято за 7 діб і святкувалося тиждень, - свято гомоніло, співало, вирувало, - коли вже наставало осіннє сонячне рівнодення. Піснями і танцями, молитвами і священнодійствами наші предки вшановували Сонце, яке повертає з літа на осінь. В цей часи воно виходить з сузір'я Діви, його сила зменшується, і світло свічки, комина, посвіта символічно доповнює його в кожній оселі.
В Японії щорічно в день осіннього рівнодення відзначається
сюбун-но хі — національне японське свято, яке відмічається на пам'ять про пращурів та померлих.
Актуально
25691 перегляд
До теми:
