«Євро-2012». 100 днів до старту |
Україна як одна з країн-господарів «Євро-2012» має провести чемпіонат на гідному рівні, заявив минулого тижня президент України Янукович. Він зазначив, що мріє про перемогу України на чемпіонаті. Президент УЄФА Мішель Платіні також підкреслив, що попри численні виклики Україна та Польща виправдали довіру. А директор організаційного комітету "Євро-2012 Україна" Маркіян Лубківський ще на початку лютого оцінив готовність України до чемпіонату на 90 відсотків. Залишається лише «облаштувати території та забезпечити операційну діяльності на стадіонах, аеропортах та кордонах», додав він.
Зворотний бік медалі
Щоправда, експерти далеко не такі оптимістичні. Експерт громадянської кампанії "ЄВРО-патруля" В’ячеслав Коновалов в інтерв’ю DW оцінив готовність української інфраструктури "відсотків на сімдесят". Зокрема він зазначив, що споруда нового терміналу в аеропорту "Борисполі" готова, але попереду ще монтаж та налаштування "систем обслуговування пасажирів", які можуть обернутися багатьма непередбаченими проблемами.
Експерт також повідомив про нецільове використання коштів із спецфонду з підготовки до європейського футбольного турніру. Зокрема з цих грошей була капітально відремонтована дорога до президентської резиденції "Межигір’я", де нема жодних об’єктів «Євро-2012».
Водночас стратегічно важливі для футбольної першості дороги залишаються незадовільними. Так, координатор громадянського руху "Спільна справа" Олександр Данилюк написав у неділю в своєму блозі, що траса Київ-Харків-Донецьк, якою пересуватимуться вболівальники «Євро-2012», являє собою здебільшого звичайну односторонню дорогу без розділової смуги. "Ями такі, що можна втратити колеса. На невеликому відрізку ведуться мляві ремонтні роботи. І на це пішло 15 мільярдів доларів бюджетних коштів?!", - запитує Данилюк.
Шахрайство процвітає
Серед невирішених проблем «Євро-2012» – також неготовність авто- й залізничного вокзалів столиці України до обслуговування вболівальників з Європи, зазначив в інтерв’ю DW координатор кампанії "ЄВРО-патруль" Микола Воробйов. За його словами, тут і досі немає англомовних вказівників, а касири не знають англійської. Таку саму проблему його організація виявила і з правоохоронцями. "За весь час патрулювання ми знайшли в Києві лише трьох міліціонерів, які змогли відповісти нам англійською", - каже Воробйов.
Він стурбований тим, що київська влада не готує волонтерів і не фінансує волонтерську програму. "Нещодавно в інтернеті з’явилася інформація про те, що київські чиновники будуть замість волонтерів набирати безробітних. Якщо це правда, то такий підхід не витримує жодної критики", - заявив активіст.
Він додав, що його організація виявила також неіснуючі гуртожитки буцімто економ-класу для прийому вболівальників, місця в яких, однак, уже продаються туроператорами через інтернет без права на повернення коштів, зазначив координатор кампанії "ЄВРО-патруль".
Цивілізаційний стрибок не відбувся
На думку професора політології Олексія Гараня, не прикрасять спортивного свята також політичні переслідування в країні та заґратовані лідери опозиції. В інтерв’ю DW він підкреслив, що останнім часом в Україні стрімко зростає суспільна напруга й політичне протистояння. Ці фактори, на думку експерта, можуть стати ґрунтом для "свідомих провокацій з боку тих зовнішніх сил, які останнім часом роблять усе можливе для зриву українського курсу на євроінтеграцію і розвороту держави в протилежному напрямку".
Модернізації країни, на що всі так сподівалися, коли Київ отримав право на проведення «Євро-2012», так і не сталося, підсумував Гарань. Насамперед через неефективне використання вкладених інвестицій. Але, на думку професора, не відбулося змін і там, де гроші не потрібні – в моральному кліматі та стосунках між людьми. Гарань сказав, що для нього показником цього є повсюдне звернення до людей "мужчіна" або "женщіна". "Мене нещодавно так назвали навіть охоронці в одному з іноземних банків", - каже професор.
Його думку підтвердив співголова комітету з парламентської співпраці Україна-ЄС Павел Коваль. Він зазначив, що підготовка до європейської футбольної першості могла стати, але не стала важливою подією для української та польської громадськості.