Вчені висунули гіпотезу походження надмасивних зірок |
У 2010 році фахівці NASA виявили чотири зірки, в порівнянні з якими всі решта здаються карликами.
Вони в 300 разів більші за наше Сонце і вдвічі перевершують за розмірами допустиму межу, яку не може подолати жодна зірка.
Тепер же дослідники в Університеті Бонна в Німеччині визначили, як ці зірки розрослися до таких розмірів.
Всі вони є частиною гігантського кластера R136 в галактиці Велика Магелланова хмара, розташованої від нашої на відстані, яка удвічі перевищує діаметр Чумацького шляху.
Боннська група фахівців відтворила зоряний кластер, подібний до R136, за допомогою комп’ютерного моделювання.
Він охопив понад 170 тисяч моделей зірок, причому спочатку всі вони відповідали "нормі" і супергігантів серед них не було.
З урахуванням того, що при такій щільності нерідкі випадки зіткнення зірок, створена програма-модель шляхом багаторазового вирішення понад півмільйона рівнянь показала, як змінювався кластер з плином часу.
Такий "зоряний" розрахунок дозволив отримати найвірогідніші результати, яким можна довіряти.
Процес моделювання ускладнили ефектом ядерних реакцій і енергією, випущеною кожною зіркою.
Але як тільки всі рівняння було розв’язано, стало зрозуміло, що надмасивні зірки більше не становлять загадки.
Виявилося, що гіганти починають формуватися вже на самій ранній стадії існування кластера. При частих випадкових зіткненнях деякі зірки з’єднуються в один більш важкий об’єкт, пояснюють науковці.
"Уявіть дві великі зірки, розташовані близько одна від одної, але яких утримує від зіткнення гравітація інших сусідніх зірок. Якщо ж їхня спочатку кругла орбіта розтягнеться до певного рівня, то зірки зіткнуться і об’єднаються в єдину надмасивну зірку", - сказав керівник наукової групи. Деталі же цього процесу належать до найскладнішої фізики.
Зрештою, можна розслабитися, роблять висновок науковці. Виходить, що колишні припущення про те, що зірка в процесі еволюції може досягати маси лише в 150 разів більшої сонячної, виправдовуються.
Вчені наголошують, що надгіганти народжуються тільки завдяки "злиттю і поглинанню", а не самостійно.