Актуально
6573 перегляди
 |
Чи готова українська молодь боротися за свою країну? |
Втім, у діяльності деяких з них експерти вбачають неправомірні дії, наголошуючи на важливості моральних пріоритетів у молодіжній боротьбі.
Наталія Нешевець – координатор однієї з первинних організацій незалежної студентської профспілки «Пряма дія». Основними завданнями цього об’єднання є питання захисту прав громадян та опір авторитаризму. За словами Наталії, в активі молодих діячів уже чимало здобутків. Зокрема, вони домоглися поправок до документів, що стосувалися розмірів стипендій та платних послуг у вишах, а також перегляду Закону «Про вищу освіту».
Між тим дівчина наголошує: ефективність боротьби молодіжних організацій проти неправомірних дій влади великою мірою залежить від згуртованості. А в Україні сьогодні це не завжди можливо, адже домовлятися між собою готові далеко не всі. Здебільшого – через різні політичні переконання, каже вона.
Тож якщо молоді українці хочуть змін, варто звертати увагу на закордонний досвід, вважає Наталія Нешевець. За її словами, українцям треба вчитися бодай у білорусів, чиї молодіжні рухи, попри більший владний тиск, є одностайнішими та радикальнішими.
«У нас після 90-х років майже не залишилось принципового бачення солідарності співпраці. Після Помаранчевої революції люди зневірилися у вуличній політиці і тому, як можна на вулиці щось змінювати. Але яскраво можна помітити, що політичні партії почали перебирати наші лозунги, наші вимоги. Не факт, що вони їх будуть виконувати, але це дуже яскраво говорить про те, що якимось чином нас таки чують», – каже активістка.
На межі дозволеного
Водночас речник Соціал-національної асамблеї Сергій Осадчий співпрацю між молодіжними рухами нині вважає недоречною. На його думку, це сприятиме не боротьбі з владою, а одне з одним. Водночас і до закордонного досвіду активіст ставиться скептично. Каже, що в інших країнах з системою борються, але часто за правилами, які і диктує влада.
Наразі ж, за словами Сергія Осадчого, діяльність його організації здебільшого спрямована на економічні злочини влади. Зокрема, вона активно бореться з незаконним підпільним бізнесом, існування якого вигідне Міністерству внутрішніх справ.
«МВС втратило завдяки нашій діяльності щонайменше сотні тисяч а можливо і мільйони через те, що їхні казино довгий час не працювали. Якийсь їхній полковник чи генерал купить собі не яхту, а поношену «Ладу». В результаті можна зіштовхнутися з опором влади. Зокрема, ми вже маємо 9 в’язнів, серед яких – наш лідер. Це приклад того, що влада боїться змін, тому що, якщо нас бояться, ми можемо щось змінити», – наголошує активіст.
Втім, доктор політичних наук Андреас Умланд зауважує: окремі дії Соціал-національної асамблеї, як і деяких інших сучасних українських молодіжних організацій, схожі на нацизм. А це, на його думку, може призвести, зокрема, до етнічних зіткнень чи розколу країни.
«Молодіжні організації мало чим відрізняються від політичних партій. Як і в політиці, тут є екстремістські угрупування. Втім є і ті, хто борються за свободу слова та демократію. Активність є. І активність в Україні є більшою, ніж в інших пострадянських республіках. Але, як і все громадянське суспільство, ці рухи є не недостатньо розвиненими. В європейських країнах вони є краще організованими і ефективнішими», – зауважує Андреас Умланд.
Боротьбі – «так», кровопролиттю – «ні»
На думку ж одного із активістів Революції на граніті, а нині депутата від НУНСу Олеся Донія, нині змінити ситуацію у країні молодь зможе лише тоді, коли пріоритетним орієнтиром матиме не вікові, а моральні категорії, і буде готова на власні жертви.
«Питання на цей момент відкрите і відповідь на нього може дати сама молодь: чи вона хоче жити в такій країні (тоді вона бере гречку, подарунки від провладних кандидатів), чи вона хоче, щоб Україна стала частинкою Європи. Але це не означає, що самому треба тікати до цієї Європи. Треба намагатися змінювати Україну», – наголошує Доній.
Із цим погоджується і почесний ректор Києво-Могилянської академії, учасник ініціативи «Першого грудня» В’ячеслав Брюховецький. Водночас він наголошує: що у надто радикальні дії, а саме кровопролиття, протести молоді сьогодні виливатися не повинні.
«Революційний потенціал сьогоднішнього руху повинен полягати в тому, що вони повинні вчитися. Бо це єдиний час, коли Ви можете або здобути знання, або стати такими самими, як у Верховній Раді, які неосвічені, або напівосвічені. Якщо прийдуть знову люди, які будуть недалекі, то ми знову повернемося до того, з чого ми кілька разів починали», – каже В’ячеслав Брюховецький.
Як показують соціологічні опитування, для молоді, яка народилася в часи перебудови та після проголошення Україною незалежності, пріоритетними нині є здоров’я, сімейні цінності, економічна незалежність та особиста свобода.
Водночас понад 50 відсотків української молоді у віці від 18 до 29 років нині готові емігрувати з України, про що свідчать дані минулорічного опитування Центру соціологічних досліджень «Софія».
Більше новин за темою «Захист держави»:
