Класова боротьба керівництва уряду із МЗС України триває |
Про це журналістів повідомив керівник прес-служби МЗС Андрій Дещиця.
За його словами, профспілковий комітет подав позов у п’ятницю, 19 січня.
Він повідомив, що співробітники МЗС не отримали авансу у зв’язку з тим, що досі не було почато фінансування МЗС. «Це вперше, що за період 18 або 19 днів... не було почато бюджетне фінансування», - сказав Дещиця.
Він також нагадав, що в четвер, 18 січня, МЗС подав позов в Госпсуд Києва із вимогою зобов’язати Держказначейство відновити фінансування міністерства. «Це все виглядає достатньо неприємно, і через це ми вимушені певним чином реагувати», - сказав він.
Він відзначив, що в міністерстві здогадуються, що причиною відсутності фінансування є те, що Верховна Рада не визнає Бориса Тарасюка міністром закордонних справ, але при цьому з Ради приходять листи на ім’я Тарасюка з пропозиціями взяти участь у заходах щодо програм прийому іноземних делегацій, і що ці дії протирічать одне одному.
Дещиця також повідомив, що міністерству необхідно платити за оренду посольств, комунальні послуги, робити внески в рамках членства в міжнародних організаціях, а також виплачувати зарплати. «Від цього страждає перш за все імідж України», - сказав Дещиця.
При цьому він повідомив, що візит Тарасюка до Чехії, який відбувся в січні, був офіційним, і тому, за правилом, приймаюча сторона оплачувала всі витрати.
Зі слів Дещиці, Держказначейство ще не відповіло на листи, які йому надсилало МЗС у зв’язку із ситуацією, що склалася.
Як повідомлялося, раніше Дещиця заявив про припинення фінансування міністерства Держказначейством із початку 2007 року.
Від “Аратти”: можемо зеперечити речникові МЗС. Бо імідж України вже постраждав, коли Президент Ющенко підписав Меморандум про порозуміння із опозицією, тим самим реанімував “Регіони”, як головну “ударну силу” кримінально-олігархічної системи Кучми. І це відомо було в усьому світі, а не на Банковій. Імідж України вже постраждав, коли Президент Ющенко підписав Універсал із комуністами і регіоналами - політичними силами, які навряд чи колись розуміли, що таке національний інтерес української держави.
І, взагалі, який міжнародний імідж може бути у держави, де у правлячій коаліції правонаступники “творців” Голодомору?