Лавринович похвалися: Україна так само поважає права людини, як СРСР |
Про це заявив міністр юстиції Олександр Лавринович на парламентських слуханнях на тему "Стан дотримання прав людини в Україні".
На парламентські слухання, присвячені дотриманню прав людини, зібралися представники більше 50 правозахисних організацій, народні депутати та співробітники силових структур, пише "Коммерсантъ Украина".
Слухання відкрив міністр юстиції Олександр Лавринович.
Він перерахував досягнення влади у правозахисній сфері: «Завдяки новому Кримінальному процесуальному кодексу вдалося на третину скоротити число осіб, які утримуються в СІЗО, а це більш ніж на 12 тис. осіб».
Статистика не переконала главу парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерія Пацкана (УДАР). Він нагадав, що у пенітенціарній системі системно застосовуються тортури і жорстоке поводження з ув’язненими. Його слова підтвердила омбудсмен Валерія Лутковська.
Вона заявила, що моніторинги виявили "грубі порушення прав ув’язнених", і показала на великому екрані фото брудних камер з плямами крові на стінах і іржавими рукомийниками.
«У таких приміщеннях відсутня вентиляція, туалет, водопостачання, сонячне освітлення, крім того, там постійно накурено. При перевезенні ув’язнених до суду на одну людину виділяється близько 50 кв. см площі, а термін перебування в дорозі за маршрутом, наприклад, Вінниця-Черкаси, становить 4 доби!», – заявила Лутковська.
Лутковська додала, що факти порушень були направлені прем’єр-міністру Миколі Азарову.
Голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров закликав Раду прийняти законопроект про свободу мирних зібрань.
Він повідомив, що минулого року за порушення порядку проведення мирних зібрань "були покарані 120 осіб".
Президент Ради національних товариств Ілля Левітас розповів про проблеми фінансування національних меншин: «У бюджеті передбачені спеціальні асигнування на розвиток національної культури. Але торік нам на ці цілі виділили 800 тис. грн, а цього року – 300 тис. грн (в Україні налічується близько 11 млн представників нацменшин. – Ред)».
Про дискримінацію нацменшин говорила і глава ромського благодійного фонду "Чіріклі" Золя Кондур: "За офіційними даними, в Україні проживає близько 48 тис. ромів, але неофіційна статистика говорить про 200-400 тис. ромів. Майже 40% з них, а це близько 50 тис. осіб, не мають документів, що засвідчують особу. Це є головною перешкодою для отримання соціальних послуг. Ми будемо просити парламент переглянути процедуру оформлення паспортів".
Утім, міністр юстиції був налаштований оптимістично.
"Якщо хтось скаже, що ситуація з правами людини в Україні сьогодні гірша, ніж це було в 1998-му, або в 1991 році, або, може, в 2005-му, я буду сумніватися", – заявив, підбиваючи підсумки слухань, Лавринович.
Як повідомлялося раніше, 5 червня парламент відмовився прийняти до відома доповідь уповноваженої Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні.
Від “Аратти”: міністр юстиції має рацію: за минулі 20 років Україна практично не просунулася в царині поваги до права людини.
Якщо брати 1991 рік, то очевидно про права людини не варто дискутувати: на той час діяло совкове законодавство, яке виконувала та ж сама номенклатура. Різниця хіба що в тому, що красти більше стали.
У 1998 році, через півтора роки після ухвалення Конституції України, відчутно поступу щодо поваги держави до права "маленької людини" просто не йшлося. Бо тоді діяли совкові Кодекси та більшість совітських і гібридно-совкових законів, не кажучи вже про підзаконні акти. Державні органи, покликані захищати права людини, перебували у стані активної деградації. Про реформи правоохоронної системи і судової влади тривали палкі дискусії - і не більше.
Нагадаємо, що й сьогодні не зазнали суттєвих реформ ні прокуратура, ні МВС, ні СБУ, а "реформа" судової системи - має очевидний для кожного громадянина підсумок: подальше "зростання" факультативності права. І, очевидно, не без підстав, провідні політики та органи керівництва ЄС офіційно заговорили про наявність політично вмотивованого, вибіркового правосуддя.
Для тих, хто забув: політзеки були саме в СРСР. Тоді їх називали дисидентами.
В Україні дисиденти і самвидав поки не зафіксовані. Можливо саме це є предметом гордості пана Лавриновича?