Дуб Перуна – національна святиня, що пробуджує генетичну пам’ять |
Ця унікальна археологічна пам’ятка була знайдена археологом Івакіним Г.Ю. у 1975 році на березі Дніпра, біля гирла Десни – на кордоні Полісся і Лісостепу. Незвичайне дерево було досліджено, оброблено і розкомплектовано: шелепи передали до Музею історії Києва, а стовбур – до Музею під відкритим небом в Києві у 1981 році.
З самого початку, дуб науковці дослідили, понаписували монографії, надали пропозиції щодо його експонування, підготували документацію і…. забули: чи то грошей не вистачало, чи то часу. В ТЕПі від 1983 року була пропозиція: «экспонирование на резервном участке территории во временном закрытом навесе с остеклением главной видовой поверхности.» Але, побажання не були виконані…
Так і пролежав собі древній велетень під примітивним накриттям у лісочку біля дороги, поза екскурсійними маршрутами. майже 33 роки.
В цьому році, після величезних снігів, наукові співробітники музею звернули увагу на зміни, які відбувалися з дубом: він почав зеленіти, обростати мохом - дуб лежав майже на землі, в постійному затінку, без належного провітрювання. Стало питання про зміну місця експонування.
У ТЕПі, який розробляли наукові співробітники музейного сектора «Древнерусского зодчества» В.І. Останін та О.Ф.Нікітенко, з залученням істориків та археологів: Гупало Н.Н., Івакіна Г.Ю., Сагайдака М.А., Моця О.Н., Косміной Т.В., пропонували «воссоздание ритуального комплекса в экспозиции под. открытым небом поставить его вертикально для демонстрации посетителям ритуального дуба».
Тож, опираючись на матеріали ТЕПу, науковці музею вирішили змінити місце експозиції дуба – перенести його в лісочок і зробити експозицію «Археологічна пам’ятка «Ритуальний дуб»,
За консультацією звернулись до заступника директора Інституту археології НАН України Івакіна Г.Ю., який обстежив дуба і прийшов до висновку, що дуб придатний до відкритої експозиції після проведення належних робіт.
Стріленко Ю.М., фахівець НДІ пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури України, інженер-технолог-реставратор, запропонувала технологію виконання консерваційних робіт з метою захисту від подальшого руйнування. Вона взяла дуб під свою опіку.
І ось, після великої кількості нарад та консультацій, дуб підняли і поставили у новому місці. Зараз він стоїть величний, гордий, монументальний, а не проста колода біля дороги.
Ця подія зацікавила величезну кількість людей – за два дні нову експозицію побачило більше 10000 відвідувачів.
33 роки він пролежав «мертвим» експонатом у затінку, а коли його підняли – неначе прокинувся та ожив. Він зараз має унікальну енергетику: біля нього ходив рідновір Велес з рамками, замірював енергетику дуба. Вони – аж зашкалюють..
Гості музею почали звертатися до дуба зі своїми проханнями, залишати свої подарунки. Генетична пам’ять - величезна сила…
До музею приїхала ціла делегація з Національного науково-дослідного реставраційного центру України на чолі з заступником генерального директора з науково-реставраційної роботи Бичко Тетяною Анатоліївною.
Вони ознайомилися з документацією, прискіпливо обдивилися дуба, надали консультацію щодо подальшого його експонування.
Зараз навколо дуба багато розмов і спекуляцій – але, не помиляється той, хто нічого не робить.
Головне, всі прийшли до загального висновку: унікальна археологічна пам’ятка не має права лежати під деревами без необхідного догляду і тихо «помирати».
Попереду величезні плани: перед основними консерваційними роботами треба зробити накриття, підготувати дуб до зими, доробити експозицію.
Поки що проект потягнув на 350000 гривень – а попереду ще багато роботи.
"Ми дякуємо Ігорю Дідковському та Європейській економічній палаті торгівлі (EEIG) за фінансову допомогу у побудові нової експозиції - музей на перенесення дуба не витратив жодної копійки.
Ми будемо раді кожній фаховій пораді і реальній допомозі", - повідомляє прес-служба Національного музею народної архітектури та побуту України.
Побудова нової експозиції триває. Музей запрошує всіх небайдужих до співпраці.