|
Семен Глузман, директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, відповідальний секретар Асоціації психіатрів України |
Музею радянської окупації в Україні бракуватиме експонатів - переконаний колишній політв‘язень Семен Глузман.Він заявив „Німецькій хвилі”, що побоюється, що ініціативу президента Віктора Ющенка про створення такого музею не зможуть гідно реалізувати.
Головне питання, каже Глузман, чим наповнювати Музей радянської окупації. Адже існує чимало документів, які й досі не розголошені та перебувають у спецсховищах СБУ.
Навіть за умови розсекречення цих архівів, багато документів доведеться цензурувати, а от чи готове до цього усе суспільство і, зокрема, постраждалі від репресій, невідомо, - підкреслює Глузман: „Якщо це буде музей, де буде дитяча рукавичка Василя Стуса висіти, або щось подібне, то це несерйозно. Я розумію, музей - це архів. А інакше це гра.”
На думку Глузмана, Президент робить помилку, коли політизує цю справу. Насправді, каже екс-дисидент, слід почати з академічної платформи та холодної науки.
Музеї радянської окупації вже існують у Тбілісі, Ризі, Таллінні, Варшаві та Празі. Президент Віктор Ющенко висловив думку, що „заради дідів, прадідів, онуків та правнуків” потрібно зробити такий в Україні. При цьому він очікує, що деякі сили будуть „шаленіти” з цього приводу.
 |
|
Українські діти у совітській "лікарні" під час Голодомору. Фото з архівів СБУ |
Довідка від “Аратти”:
ГЛУЗМАН СЕМЕН ФІШЕЛЕВИЧ, народився в родині медиків 30.09.1946 р., його батько — професор медицини, брат — теж лікар, сам він в 1962 закінчив Київський медичний інститут. Спеціалізувався в психіатрії. Два роки Глузман працював в обласній лікарні.
У 1971 р. Глузману запропонували роботу в Дніпропетровській спецпсихлікарні. Знаючи, що психіатрія використовується в політичних цілях, він відмовився працювати в спецпсихлікарні. Тільки через півроку після цього Глузману вдалося влаштуватися психіатром на "швидкій допомозі".
У тому ж 1971 в самвидаві з’явилась анонімна "Заочна експертиза П.ГРИГОРЕНКА", у якій на основі дослідження звітів двох комісій, які його обслідували в 1968, зроблено висновок, що в лікарів не було підстав вважати П.ГРИГОРЕНКА психічно хворим. Експертизу інституту ім. Сербского, переписану адвокатом С.В.КАЛІСТРАТОВОЮ, Г. одержав від О.БОННЕР через Л.ПЛЮЩА.
15.03.72 в Глузмана провели ошук, але нічого недозволеного не знайшли.
11.05.72 Глуман заарештований. Інкримінуали самвидав. Звинувачення опиралося тільки на свідченнях. Справжня причина арешту — "Заочна експертиза у справі П.ГРИГОРЕНКА", авторство якої не без підстав приписувалося Семену Глузману
12-19 жовтня 1972 Київський облсуд розглянув справу С.Глузмана і Л.Середняк (18-річної друкарки, заарештованої в січні 1972), обвинувачених за ст. 62, ч. 1 КК УРСР. він дістав 7 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання.
Після суду стало відомо, що автор анонімної "Заочної експертизи..." справді Семен Глузман.
Він відбував покарання в Пермських таборах, де він невтомно боровся за права політв’язнів, проти жорстокого режиму, передавав на волю інформацію про ситуацію в таборах, тримав разом з іншими в’язнями голодівки протесту. 1973-74 рр. Глузман написав "Посібник з психіатрії для інакодумців", присвячений Л.ПЛЮЩУ. Він потрапив на Захід і в самвидав.
У листопаді 1974 р. Глузман мав перший серцевий напад.
З 1974 р. на захист Глузмана неодноразово виступали А.САХАРОВ, П.ГРИГОРЕНКО, В.БУКОВСЬКИЙ.
Наслідком звернень Глузмана і А.САХАРОВА до психіатрів багатьох країн, 19.04.75 р. в Женеві був створений
Міжнародний комітет боротьби зі зловживаннями в психіатрії.
12.09.75 р. Глузману оголошено, що проти нього порушують нову справу за ст. 62, ч. 2 КК УРСР. Інкримінують збирання і передачу інформації на волю.
У грудні 1975 р. Глузман спрямував до ООН заяву про відмову від радянського громадянства.
У березні 1976 Глузмана посилають на "перевиховання" в Пермську тюрму, де повторюють, що порушують проти нього нову кримінальну справу.
Тюремна влада багато разів запроторювала його до ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).
1977-78 рр.в самвидаві з’явилися оповідання і есе Глузмана.
08.01.79 р. Глузман, ув’язнений в ПКТ табору ВС-389/37 Пермської області до кінця табірного терміну, тобто до 11 травня. Прибувши на заслання с. Нижня Тавда, Тюменської області, одразу потрапив до лікарні. Працював у колгоспі диспетчером.
У липні 1980 співробітник місцевого КДБ завимагав від Глузмана написати, що твердження про поганий стан його здоров’я і тяжкі умови життя — наклеп (про це зокрема писав А.САХАРОВ у зверненні на захист Глузмана). Він відмовився, за що йому пригрозили „наслідками“. І справді, режим заслання тут же посилився: тепер Глузман повинен був заяз’являтися до міліції 4 рази на місяць замість одного, як було досі. У результаті погроз і посилення режиму він вимушений був написати заяву, що він не потребує медичної допомоги.
1980 р. Глузман обраний почесним членом американської Національної психіатричної асоціації.
З 1985 Глузман почав публікувати свої праці, професійно працює як відповідальний секретар Асоціації психіатрів України. Його обирають членом Королівського коледжу психіатрів Великобританії, Товариства психіатрів і невропатологів Німеччини.
Семен Глузман —
директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, створеного ним 1993 р..
Зусиллями Глузмана створена широка спеціальна бібліотека Асоціаціїї психіатрів України. Г. створив у Києві єдиний на всьому пострадянському просторі Центр реабілітації і вивчення жертв війни і тоталітарних режимів з поліклінікою при ньому, Міжнародний добродійний фонд "Видавництво „Сфера" з метою видання і безкоштовного поширення медичної і гуманітарної літератури. З допомогою Глузману, Україна одержала суттєву допомогу медикаментами й медичним обладнанням.
Зусиллями Семена Глузмана налагоджено міжнародну співпрацю українських психіатрів із західними колегами і вони мають змогу ознайомлюватися з досягненнями сучасної психіатрії на Заході.
1994 р. вийшла книга віршів Г. "Псалмы и скорби", написаних у таборі й засланні.
Мешкає Семен Глузман в Києві.
Актуально
11616 переглядів
Більше новин за темою «Суспільне життя»:
