Єнс Столтенберґ на прес-конференції у Брюсселі, 1 грудня 2015 року |
«Ми розширюємо і розвиваємо наші здатності захиститися від гібридних загроз. І ми, серед іншого, вирішили, що гібридні атаки можуть також привести в дію статтю 5», – сказав він на прес-конференції наприкінці першого дня зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО у Брюсселі.
Стаття 5 Вашингтонського договору про створення Північноатлантичного союзу передбачає, що збройний напад на одного чи більше членів НАТО вважається нападом на всіх, і відтак усі члени НАТО мають допомагати тим, хто зазнав нападу, відповідно до статті 51 Статуту ООН, яка визначає право держав на індивідуальну чи колективну самооборону в разі збройного нападу на них.
Як сказав Столтенберґ, «наша стратегія базується на трьох основах: готовності, стримуванні і захисті, – і для відповіді на гібридні загрози потрібні всі ці три складові; оскільки гібридні загрози такі різноманітні, нам необхідні також різноманітні можливості для нашого захисту».
«Є так багато різних можливостей гібридних атак, гібридних загроз, і тому ми маємо бути готові дати відповідь багатьма різними способами – і цивільними, і військовими, у співпраці між державами і з міжнародними інституціями, такими, як Європейський союз», – додав генсекретар НАТО.
Поняття гібридної війни, що ведеться і прямими військовими, і цивільними методами, часто й без застосування прямої воєнної сили, але з широким використанням пропаганди, дезінформації й кібернападів, з’явилося після окупації Росією українського Криму і утвердилося в перебігу подальшої агресії Росії на Донбасі. Це змусило НАТО до розробки стратегії протистояння таким новітнім комбінованим загрозам, які в Північноатлантичному союзі прирівняли до класичних воєнних збройних нападів.