Миротворці в ОРДЛО. Кремль наполягає на суто охоронній місії контингенту ООН і фактичній легалізації окупаційної влади |
Як пише агентство, що познайомилося з примірником російського проекту, документ також пропонує запровадити таку місію на первісний період у 6 місяців «після повного розведення сил і засобів сторін від фактично наявної лінії контакту».
Рекомендації щодо місії, які мав би підготувати генеральний секретар ООН для розгляду на Раді безпеки ООН, мають бути узгоджені «з урядом України і з представниками окремих районів Донецької і Луганської областей України», мовиться в російському проекті.
При цьому в російському документі також ідеться про «повну повагу до суверенітету, незалежності і територіальної цілісності України» і заявлено, що врегулювати конфлікт на Донбасі можна шляхом повного виконання тільки останньої з трьох мінських домовленостей, Мінського комплексу заходів від 12 лютого 2015 року.
Попереднього дня, у вівторок, президент Росії Володимир Путін у телефонній розмові з канцлером Німеччини Анґелою Меркель погодився змінити свою пропозицію щодо миротворчої місії ООН на окупованій частині українського Донбасу з тим, щоб вона розташовувалася не тільки виключно на лінії контакту «і ні на яких інших територіях», як він заявляв спершу. Нинішнє формулювання – в місцях, де спостерігачі ОБСЄ здійснюють «цілодобовий моніторинг у зонах розведення сил і засобів сторін», – усе одно далеко відрізняється від вимоги України, яку підтримали Німеччина і Франція, що така місія має бути присутня на всій окупованій території, включно з нині непідконтрольною Києву лінією українсько-російського кордону.
Так само Київ і Берлін уже відкинули вимогу Москви узгоджувати подробиці місії з підтримуваними Росією незаконними збройними сепаратистськими угрупованнями «ДНР» і «ЛНР», що визнані в Україні терористичними.
Крім того, в Україні назвали абсурдною ідею запроваджувати озброєну місію ООН з єдиним завданням охорони неозброєної місії ОБСЄ.
Іще один момент нинішнього російського проекту – згадка про «фактично наявну лінію контакту», що виникла після другого масового вторгнення на схід України російських військ. Тоді українські сили були змушені в деяких місцевостях відступити далеко поза зафіксовану першими мінськими домовленостями осені 2014 року лінію контакту; Україна заявляє, що саме та, визначена документально, лінія має стати основою для повного розведення сил сторін, із поверненням під контроль Києва, зокрема, Дебальцева, Докучаєвська тощо.
Крім того, в російському документі йдеться тільки про Мінський комплекс заходів від 12 лютого 2015 року – він вигідний Москві, зокрема, тим, що прямо визначає початок повернення кордону під контроль України тільки після місцевих виборів на окупованих територіях, а завершення цього процесу – тільки після «повного врегулювання» в регіоні. Тим часом Москва уникає згадок про іншу з мінських домовленостей, Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, на виконанні якого наполягає Київ – там ідеться про якнайшвидше запровадження моніторингу і контролю ОБСЄ за нині непідконтрольною ділянкою українсько-російського кордону і створення там зони безпеки по обидва його боки.
В Україні після заяв Росії про згоду на місію ООН на своїх умовах повідомляли, що Київ розробив свій проект резолюції Ради безпеки про введення миротворчої місії на Донбас, у якому зазначено, що участь у місії представників Росії як держави-агресора неможлива, а самі миротворці повинні розміщуватися в першу чергу на українсько-російському кордоні. Але наразі Україна не стала подавати цього проекту, поки в Раді безпеки триває обговорення російського, сподіваючись, що його змінять до прийнятного для Києва стану – або ж відкинуть.