Москва хоче поміняти прах Юрія Долгорукого на вкрадені в українців цінності |
У 1157 році київські бояри отруїли Довгорукого і розграбували його двір.
За іншою версією, зокрема київськими літописами, Юрій Долгорукий загинув у двобої із своїм братом, київським князем на горі Щекавиці.
У 1989 році радянський археолог Віктор Харламов ідентифікував останки Юрія Довгорукого, хоча деякі історики сумніваються в тім, що вони належать князеві.
Московські депутати пропонують обміняти ці кісти на ряд музейних експонатів, раніше незаконно вивезених з України до Росії.
У понеділок, 7 травня, в Секретаріаті українського Президента агентству ПРІМА повідомили про те, що питання про перенесення пороху Довгорукого, можливо, буде розглянуто під час найближчої зустрічі Ющенка і Путіна.
На інтернет-сторінці, присвяченій храмові Спасу на Берестові, говориться про те, що в цій церкві поховані доньки Київського князя Володимира Мономаха, Юхимія в чернецтві Євпраксія, і Софія, що була дружиною Венгерського, а також засновник Москви Юрій Володимирович Довгорукий, син його Київський Князь Гліб Юрійович.
У цьому храмі служив пресвітер Іларіон перший Митрополит з Росіянів, до якого прийшов у печеру преподобний Антоній.
Від “Аратти”: нам взагалі не зрозумілий предмет подібних переговорів. Адже, українці не викрадали в московитів трупа їхнього засновника. Він народився на київській землі й сам прийшов на київську землю та знайшов тут вічний прихисток.
Натомість, більшовики, окупувавши Україну, злодійськи розграбовували національні скарби українців. Все награбоване звозилося до Москви й багато що за безцінь продавалося іноземцям.
Отже, пограбоване - має повернутися в Україну без будь-яких умов. Якщо у Москві досі не керує більшовицький уряд. А якщо керує - Україна без принижень має право домогтися повернення національних скарбів через міжнародний суд.
Що ж стосується Долгорукого, то за прикладом конфлікту між Москвою і Таліном, можемо зазначити, що в самій Росії розкриття могил - вважається вандалізмом й може мати наслідком масові заворушення в тій же Москві. А відтак, могилу князя чіпати не можна. Хто бажає - може вільно приїхати до Києва й вклонитися його праху.