Актуально
Регіон: 
|
Володимир Чемерис (праворуч) і Ротаюк Олександр, 9 березня 2006, фото з maidan.org.ua |
5 років тому тут, у парку Шевченка, а потім біля будівлі адміністрації Президента України відбулися події, які потім назвали “подіями 9 березня” і які фактично загальмували та звели нанівець трьохмісячну акцію “Україна без Кучми”.
Один із координаторів цієї акції, член правління громадської організації “Інститут “Республіка” Володимир Чемерис каже, що 9 березня 2001 року було затримано біля 500 людей. Їх брали і в офісі Української консервативаної республіканської партії, який тоді займала УНСО, і на вокзалі. На вокзалі затримували, в основному, студентів, що розмовляли українською мовою. Для міліціонерів українська мова була ознакою того, що ці люди приїхали брати участь в акції.
“Складається таке враження, що нова влада хоче переписати історію, і поки що все, що стосується тих подій, ретельно замовчується”, - каже Володимир Чемерис і нагадує, що тоді, під час “України без Кучми”, Роман Безсмертний закликав до введення надзвичайного стану.
Володимир Чемерис, який не балатується в жодний орган влади і займається лише громадською діяльністю, каже що “Україна без Кучми” була першим етапом української демократичної революції.
“Це був громадянський етап, жодна політична сила не мала вирішального впливу на цей рух. І хоча нашою першою вимогою була відставка тодішнього Президента Кучми, головною вимогою було змінити систему. Оскільки передумови соціального вибуху продовжували діяти, сталася помаранчева революція, - каже Володимир Чемерис. - Люди, що стояли на сцені Майдану обмежували вимоги, які були набагато ширшими, аніж змінити одного Президента України на іншого, звівши все до єдиного гасла: “Ющенко – наш Президент”. Тому третій етап революції неминучий”.
16 березня планується презентація книжки “Справа 9 березня”, яка не встигла вийти до сьогоднішнього дня, оскільки зараз друкуються “тони передвиборчої макулатури”. В книжці опубліковані рішення суду, рішення Верховного суду як касаційної інстанції у справі 9 березня 2001 року, спогади Тетяни Чорновіл, Ігоря Мазура, виступ на суді Володимира Чемериса.
Ротаюк Олександр, організатор наметового містечка акції “Україна без Кучми”, каже, що події 9 березня 2001 року потрібні були тодішній владі для дискредитації самої акції та її припинення. Без спільної і скоординованої дії з представниками опозиції ті події 9 березня, які виставляли у невигідному світлі учасників “України без Кучми”, були б неможливими. Але вони відбулися з подачі Олександра Турчинова і за участю Андрія Шкіля.
Тоді на всіх телевізійних каналах показували кадри побиття міліціонерів учасниками акції “Україна без Кучми”, що давало підстави говорити, що УНСОвці – це радикали і фашисти, яких треба посадити до в’язниці. Однак динаміка розвитку подій в парку Шевченка була зовсім іншою – силу застосувала саме міліція. Ні міліція, ні служба безпеки не виконувала своїх професійних обов’язків. Покійний оператор Тарас Процюк надав особисто Олександрові Ротаюку відеоматеріали, як насправді розвивалися події в парку Шевченка.
Руслан Зайченко, голова виконкому УНА, каже, що коли відбувалися акції “Україна без Кучми” було спровоковано декілька сутичок і протистоянь, насамперед “Щитом Батьківщини”, яким тоді керував Корчинський.
Хлопці-УНСОвці завжди виконували функції захисту і забезпечення порядку демонстрацій. Вони завжди стояли спереду і з того боку, де могло бути небезпечно: або з боку проїжджої частини, або з боку тротуару. 9 березня 2001 року Шкіль наказав хлопцям йти в середині колони, коли неможливо було не тільки контролювати ситуацію, але й бачити, що відбувається.
Правоохоронці отримали наказ вже зранку 9 березня бути на Банковій біля будівлі адміністрації Президента в повній екіпіровці і чекати на демонстрантів. “Ми попали під роздачу, грубо кажучі”, - каже Руслан Зайченко. Суспільство ж і досі толком не знає, що ж насправді відбулося 5 років тому.
Більше новин за темою «Політика»:
