У Путіна з'явилися ознаки ОПЕКоманії. Після газового ОПЕКу він створює зерновий |
Про це вчора ввечері, за підсумками засідання російсько-української комісії з питань АПК, розповів журналістам міністр сільського господарства Росії Олексій Гордєєв.
"Росія запропонувала звернутися до країн - основних виробників і експортерів зерна з ідеєю щодо створення організації за типом тієї, яка є у експортерів енергоресурсів, свого роду зернової ОПЕК для координації виробництва і торгівлі зерном у світі", - цитує заяву міністра РІА Новості.
За його словами, з урахуванням зростання потреби в зерні для виробництва біопалива, а також для продовольчих потреб, усі країни світу повинні мати баланс виробництва і споживання зерна.
Міністр аграрної політики України Юрій Мельник погодився з пропозицією Гордєєва, зазначивши, що Росії, Україні і Казахстану необхідно скоординувати дії на зерновому ринку.
Міністри також розповіли, що цього року році низка регіонів Росії і України серйозно постраждали від засухи, що може завдати втрат урожаєві зернових.
Проте, на думку Гордєєва, причин для тривоги немає - запаси зерна обох країн можуть задовольнити внутрішні потреби і зберегти експорт на рівні минулих років.
"Нас непокоїть низка світових тенденцій, перш за все, зростання світових цін на зерно. Наразі ціна за одну тонну продовольчого зерна перевищує 200 доларів", - додав голова Мінсільгоспу РФ.
Росія щорік експортує в середньому 12 мільйонів тонн зерна, Україна - 10 мільйонів тонн.
Від “Аратти”: взагалі, хотілося б щоб російські керівники, врешті, видужали б від совковсько-імперського синдрому. Бо саме він проголошує гегемонію руки, яка тримає крантик розподільника благ.
При тому ми б порадили нашим сусідам, по-перше ніж казати про вслякі зернові ОПЕКи, зазинути на свої аграрні фірми і визначити, на якому рівні культура землеробства. Насправді може виявитися, що вона застрягла десь на рівні початку минулого стліття. Бо врожайність середня зернових у Росії так і не перейщла показники 1914 року.
Врешті й Українським чиновникам варто від ритуальних роздмухувань щок перейти до білдьш актуальних проблем сьогодення. Зокрема, припинити грабувати арграний сектор економіки, а зорганізувати нормальне, ринкове виробництво продутів тваринництва і землеробства. Бо соромно, мати найбільші в світі черноземи і при тому чухати потилицю над проблемою: де взяти хліба до ноаого врожаю і лити крокодилячі сльози по наслідкам посухи...