Аратта - На головну

18 травня 2024, субота

 

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
Курс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

Погода в Україні:

Наш банер

Наш банер


Холодильник і термос з ...рогози!

Народний Вісник Регіон: Тернопільська область 14693 перегляди

Опубліковано - 5.07.2006 20:17 | Всі новини | Версія для друку

Холодильник і термос з ...рогози!
Холодильник і термос з ...рогози!
59-річного народного майстра Василя Казновецького із Млинівців Кременецького району уже кілька років поспіль запрошують працювати за кордон. Однак чоловік не має наміру покидати батьківщину, мало того – раз у раз пропонує місцевим освітянам відкрити гуртки рогозоплетіння.

“Але нікому це не потрібно”, — зітхає знаний в Україні умілець.

ПОБАЧИТЬ ДЕ-НЕБУДЬ СТАРОВИННУ РІЧ - НЕОДМІННО ПІДБЕРЕ

Історію пана Казновецького хочеться розпочати як казку: “Жили собі чоловік та жінка. Мали вони четверо діточок. І всі вони вміли плести з рогози кошики, вази, хлібниці, капелюхи, личаки, серветки...”. Казка казкою, але цей талановитий чоловік, перейнявши традиційне на Кременеччині ремесло батьків, дідів та прадідів, і справді залюбив у свою справу не тільки дружину та дітей, але й онуків...

Василь Миколайович ще школярем уперше взяв до рук шавар (так у Млинівцях називають рогозу). Разом з батьком обробляв його на спеціальному верстаті. Готові різки сплітав у килимки — то були перші Василеві вироби.

- Рогозоплетінням захоплювалися й мої однолітки, — розповідає сивочолий чоловік. – Ми навіть змагання організовували: хто більше виготовить килимків і продасть їх на базарі у Кременці. За одного такого килимка платили п’ятнадцять-двадцять копійок. Заробіток і визначав переможця. До того ж вторговані копійки неабияк виручали – латали не одну дірку нашого сімейного бюджету.

З того часу Василь Миколайович жодного разу не сказав собі: “Все. Досить...”. З рогозою не розлучався ні на день, хоч мав ще й іншу роботу – двадцять років пропрацював у колгоспі на посадах інженера та бригадира.

— Поєднувати все це було складно, - пригадує мій співрозмовник, - катастрофічно бракувало часу. Жертвував сном і відпочинком, щоб підготувати рогозу до плетіння. У Млинівцях її не було, тому вибирали у Залісцях та Борсуках, де є великі ставки.

Найкраща пора для заготівлі – вересень. Косить рогозу Василь Миколайович разом із синами. Зрізаний шавар спочатку висушує на сонці. Після цього змотує і складає в льох. А перед самим плетінням упродовж доби знову вимочує його у воді, аби розім’як. Міцніший матеріал – робочий, тонший – поробок. З останнього виплітає усілякі візерунки, які народжуються в його уяві.

Найбільше до душі Казновецькому плести капелюхи (звідси й прізвисько – Капелюшник. – Авт.) та оздоблювати рогозою старовинні глиняні глечики:

— Немає у найближчих селах господи, до якої я б не завітав у пошуках старовинного посуду. Жінки розучилися зберігати в глеках молоко, лінуються щоразу ошпарювати їх окропом (про добру сметану годі й мріяти!), часто їх викидають. Для мене ж подібна знахідка надзвичайно дорога! Я навіть облаштував у господі невеличкий музей.

За свою роботу Василь Миколайович просить не так уже й дорого: за обплетений глек – 25-30 гривень, стільки ж за капелюхи. За весь інший товар – взагалі дріб’язок.

ІНОЗЕМЦІ ЗА ВИРОБИ ДОЛЯРАМИ ПЛАТЯТЬ

У 70-х роках Казновецькі чи не першими з Тернопільщини возили свої віртуозні плетіння на ВДНГ до Москви. Нині млинівецький майстер демонструє і продає свої вироби переважно на ярмарках, виставках та фестивалях, на які його запрошують з різних куточків України. Тільки-но з Лемківщини повернувся, а вже на “Карпатський вернісаж” треба збиратися. У Василя Миколайовича вже давно сформувалося коло шанувальників його таланту та покупців, що замовляють вироби цілими партіями.

— Рогоза не боїться води, майже не вигоряє на сонці, - традиційно рекламує товар народний умілець. — Бутлі чи пляшки, оздоблені рогозою, заміняють термос: у спеку не нагріваються на сонці, а в холод зберігають тепло. У кошику з рогози не псуються продукти, а сплетені з неї тапці масажують ступні. Мало того – це екологічно чиста трава. Її кореневища помічні, люди роблять з них салати, приправи до рибних та м’ясних страв, заварюють духмяний напій, що нагадує каву...

Справжнісінький фурор справляють вироби Казновецького на іноземців, які не лише “платять долярами”, а й запрошують до співпраці.

— Куди мені, старому, рипатися, - бідкається майстер. - У мене тут родина... Та й закордонного паспорта не маю. От якби на місці хтось роботу запропонував. Гадаю, когось із дітей рогозоплетіння неодмінно зацікавило б... А це ж непоганий заробіток для сільської молоді, що переважно сидить без роботи.

Василь Казновецький уже перестав рахувати дипломи, нагороди та грамоти від Міністерства культури... Нині чекає іншого визнання від України – звання заслуженого майстра.
Share/Bookmark
 
Більше новин за темою «Народний Вісник»:
Більше тем:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Особа, що не володіє мовою народу, на землі якого проживає, - гість або окупант, або раб цього окупанта”
Карл Маркс

 
 

 

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на aratta-ukraine.com обов`язкове.