Актуально
14321 перегляд
|
Обкладинка альбому «...І Мертвим, І Живим, І Ненародженим...» |
Знайомство з альбомом я традиційно розпочав із обкладинки компакт-диску. Витримане у стилі вижовклого папірусу, зовні мінімалістське оформлення альбому містить новий логотип гурту - поєднання коловороту з вертикальною лінією по центру, що утворює двояке написання руни Algiz всередині свастики. Буклет містить лірику до всіх композицій українською та англійською мовами, а також детальну рекордингову інформацію. Характерною деталлю обкладинки є «чорнильні» відбитки пальців на краях буклетного «папірусу». Звернувши увагу на цю дрібницю, я задався риторичним запитанням, чи потрудяться знімати ці відбитки співробітники відповідних органів?
Будучи натхненною зимовим відвіданням Косівських Карпат, «Сокира Перуна» присвятила свій новий опус пам'яті головнокомандувача Української Повстанської Армії генерал-хорунжого Романа Шухевеча, портретом якого відкривається вміст буклету. Вже один цей крок у бік зближення з традиційним українським націоналізмом групою націонал-соціалістичного спрямування гідний подиву. Проте, полиставши буклет і прослухавши пісні, я з приємністю виявив, що головні сюрпризи від «Сокири» ще попереду.
Перша композиція «Честь Та Кров», вже випущена у кінці 2004 р. для tribute-збірки російської групи «Коловрат», на новому альбомі зазнала певних метаморфоз у звучанні. Це стосується характерних звукових та інструментальних ефектів авторства Saturious'а («Nokturnal Mortum») на початку пісні, а також перезаписаних гітарних партій. Останні, попри те, що сильно освіжили звучання, у порівнянні з попередньою версією все ж грішать якоюсь чуттєвою незавершеністю.
Проте головна неочікуваність диску - композиція під № 2. Підхопивши, услід за харківським NSBM-дивізіоном, ідею використання традиційної української музики, «Сокира Перуна» непередбачувано розмістила на своєму новому альбомі кобзарську композицію Володимира Супруна «Брати Мої». І, мушу зізнатись, не схибила: цю композицію я вважаю на диску кращою.
Взагалі, характерною рисою цього альбому «Сокири» є перенасиченість чужим або ж власним старим музичним матеріалом, доведеним, водночас, майже до цілковитого невпізнання. Не виявляючи бажання перевидавати свої перші альбоми, гурт продовжив лінію перезапису окремих пісень із них. Таким чином, на «...Мертвим, І Живим...» вийшли нові версії «Народженого Перемагати», присвяченої засновникові всесвітньої організації «Blood & Honour» Ієну Стюарту, і легендарної композиції «Очі, Сповнені Гніву», що вже стала брендом «Сокири Перуна». Єдине, що збило з пантелику при першому прослуховуванні, так це досить дивний навколореповий спів вокаліста гурту Арсенія на початку «Народженого Перемагати», який сильно дисонує зі змістом пісні.
Окрім двох вищевказаних пісень, авторство решти восьми композицій належить іншим виконавцям. Серед кращих - «Честь Та Кров» (кавер «Sturm»), «Останній Дракар» (кавер «Honor»), «Дорога В Вальгалу» (кавер «Skrewdriver»). Особливу увагу варто звернути на ліричну баладу «29 Січня», адаптовану на музику «Brutal Attack» і присвячену героям Крут, 1918 р. полеглим смертю хоробрих у нерівній боротьбі з більшовицькими окупантами. Водночас не можу оминути вельми неприємний недолік - русизми в текстах пісень, які з року в рік мандрують альбомами групи. У даному випадку я маю на увазі композицію «Останній Дракар».
Підводячи загальні риси, слід зауважити помітне пом'якшення звучання групи і, відповідно, доступність альбому для найширшого кола поціновувачів. Проте найяскравішою знахідкою гурту я б назвав жіночий бек-вокал Олени, який розширив діапазон музики «Сокири» до нових, досі ще мало освоєних RAC горизонтів. Загалом же, можна з усією впевненістю сказати, що «...І Мертвим, І Живим, І Ненародженим...» став найвищим музичним досягненням «Сокири Перуна» за весь час існування групи, і, поряд із довгоочікуваними опусами «Тіні Сонця» і «КОМУ ВНИZ», бузсумнівно, стане кращим українським альбомом 2006 р.
Більше новин за темою «Мистецький погляд»:
