Кібер-війна проти “Аратти”. Терористична DDoS-атака триває вже 20 діб |
Бо в даному випадку, казати про прояв непорядної конкуренції - просто немає жодних підстав. Занадто багато викинуто грошей на організацію та проведення атаки. І - жодних вимог чи умов засновникам чи адміністрації ресурсу.
Вражає нахабність хакерської команди - адже за умисне нанесення шкоди інформаційним комунікаціям у переважній більшості країн світу наступає сувора кримінальна відповідальність. Така відповідальність передбачена чинним Кримінальним Кодексом і в Україні, і в Росії. Проте, як ми переконалися, хакерів-чекістів це мало обходить. Бо в Росії закон діє виключно щодо пересічного громадянина. Для чекістів з Луб'янки - закон не писаний ще від часів "залізного Фелікса".
Чому ми впевнені, що саме російські спецслужби атакують наш сервер? Тому, що ми вже переконалися - українські спецслужби просто до цього не причетні. Хіба що їх можна звинуватити у злочинній бездіяльності, оскільки захист національних інформаційних комунікацій - покладено законом саме на них.
Сьогодні портал вимушено працює у обмеженому режимі доступу - тільки у зоні ua. Решта каналів - досі активно блокується DDoS-атакою.
За нашими даними не тільки сервер порталу “Аратта-Україна” зазнав хакерських атак із початку вересня. Менш активно атакували “Україну кримінальну”, тобто, наразі, приблизно із початку цього тижня, на їхній сервер атаку припинено.
Як ми повідомляли раніше, хакерських атак зазнали сервери “Телекритики” та “Реальної політики”. На початку року предметом посиленої уваги хакерів була “Українська правда”, зокрема її форум, який “ламали” декілька разів.
Втім, в усіх випадках є одна спільна закономірність, яка непокоїть нас, як громадян України: повна бездіяльність влади, яка навіть й не намагалася захистити конституційні права громадян: право на вільний доступ до інформації та право журналістів на роботу за фахом. Нагадаємо також, що хакерська атака на север Інтернет-видання це, окрім іншого, має ознаки ще одного кримінального злочну - перешкоджання законній діяльності журналіста.
Проте, ми так і не почули нічого, із цього приводу, ні від Президента Ющенка, як гаранта наших конституційних прав ( мабуть не панська це справа), ні від лідерів політичних сил, які на кожному кроці декларують себе, як захисників простого люду. І ми наочно, за ці двадцять днів, переконалися у “правдивості” їхніх публічних заяв.
Хоча, ми в цьому переконані, війна проти українських інформаційних ресурсів - пряма агресія проти суверенної держави Україна. І якщо робити вигляд, що нічого не відбувається - завтра на наші голови посилються касетні бомби, а українські дороги будуть намотуватися на гусениці танків загарбників.
Саме так було у Грузії. Саме так може статися в Україні. Якщо ми разом не зупинимо агресора. А для початку - треба розпочати із очистки влади від нікчемних політиканів. Бо вони - гірші й небезпечніші за будь-якого агресора.