СБУ робить із блогера цапа-відбувайла, бо той зазіхнув на спокій чиновників |
Зокрема, у довіднику містяться номери домашніх телефонів та адреси, за якими мешкають співробітники СБУ в Луганську, судді, працівники прокуратури та інші посадовці.
За основу файлу блогер узяв базу даних «Укртелекому» — але «нередаговану». Як вона потрапила до нього, зараз з’ясовують.
Наразі обласне управління СБУ не коментує інцидент, уникає роз’яснень і «Укртелеком».
А от винуватець скандалу – Дмитро Медвєдєв - розповів, як 9 місяців тому розмістив довідник на власному сайті, красиво оформив його і пояснив, як користуватися. Каже, хотів лише допомогти землякам.
«Я перевірив, як працює, увів кілька прізвищ. Те, що цей довідник виявився розширеною версією стало для мене повною несподіванкою. Я не знаю історії цього довідника, як він появився в Інтернеті», - сказав Дмитро Медведєв.
«Укртелеком» на появу довідника поскаржився СБУ. Співробітники цієї служби видалили сторінку блогера, а у її власника вилучили ноутбук та сім-карти з мобільного.
Утім Дмитро переконує, з нього роблять офірного цапа, а справжніх кіберзлочинців не шукають. Він натрапив на довідник в Інтернеті як багато інших.
Проти хлопця-блогера порушили кримінальну справу за фактом поширення інформації з обмеженим доступом. Йому загрожує штраф або кілька років позбавлення волі.
Від “Аратти”: як наголошує Конституція України, усі громадяни є рівними у своїх правах. Отже, ми громадани маємо право знати всю необхідну інформацію про чиновників, які утримуються нами за рахунок наших податків. Ні пркурори, ні міліціянти, ні есбеушники не є виключенням із цього правила, оскільки це порушуватиме принцип, проголошений законом прямої дії, який має звехність над усіма іншими.
Відтак, або усі без виключення телефонні номери є таємницею, або ж навпаки - повинні бути загальнодоступні.
У зв'язку із цим ми звертаємося до народних депутатів України із вимогою - негайно скасувати право чиновника утаємничувати інформацію про себе від громадянина, який є для нього роботодавцем.
До речі, навіть у тоталітарному СРСР номери домашніх телефонів співробітників КДБ і МВС не становили ніякої таємниці і друкувалися у телефонних довідниках загального користування, які можна було придбати у будь-якому газетному кіоску.