До Москви на колінах. Промосковський електорат “роспишуть”, щонайменше, на трьох |
"Зрозуміло, що російське керівництво не має намірів жодним чином налагоджувати відносини між нашими країнами за часів президентства Віктора Ющенка. Це означає те, що Москва, можна сказати, оповістила відкритий тендер на те, хто з українських кандидатів в президенти зможе отримати звання найбільш проросійського кандидата. Кандидата Москви", - таку думку висловив політтехнолог Тарас Березовець.
"Зрозуміло, що під своєю заявою Медвєдєв окрім дискредитації і України, і президента ставив собі мету викликати внутрішню дискусію і поглянути, хто з кандидатів в президенти більш всього підтримуватиме позицію Москви. І ми бачимо, що, як мінімум три кандидати, вже вималювалися - це Віктор Янукович, Петро Симоненко і Арсеній Яценюк, які змагатимуться за звання проросійського. У Росії не відмовляються від ідеї здійснювати вплив на президентську кампанію в Україні. Навпаки, після візиту патріарха Кирила це втручання стане ще більшим", - зауважив співбесідник агентства.
На питання, чому, на його думку, Медвєдєв, після зустрічі з Ангелою Меркель, в черговий раз заявив про те, що не бачить перспектив відновлення українсько-російських відносин, Тарас Березовець відповів: "Чому свою заяву Дмитро Медвєдєв оповістив на зустрічі з Ангелою Меркель, це зрозуміло - продовжується кампанія з дискредитації України, і оскільки Росія має особливі відношення з Німеччиною і Францією, то зрозуміло, що саме через ці країни і здійснюватиметься кампанія тиску".
Від “Аратти”: власне, у тому, що вже майже два десятиліття у Кремлі ніяк не можуть уторопати, що світ змінився - немає ніякої ні дивини, ні новини. Неадекватність світосприйняття - вже стала традиція російської політики.
Інша справа - що двадцять років виявилося недостатньо для певних європейських діячів, аби зрозуміти, що навряд чи варто з-за примарних сподівань підігрувати неадекватним політиканам. Адже, в історії, наприклад, тієї ж Франції, у минулому столітті був не найкращий випадок, коли загравшись у торгівлю із диктатором Адольфом Гітлером, ця країна врешті була ним же й окупована.
Втім, нам, українцям, не варто шукати прихистку в когось на стороні. Сподіватися варто лише на самих себе, бо Україна - виключно наш дім і ми маємо самі його захищати та наводити в ньому лад, не особливо переймаючись що й хто скаже з-за паркану.
Принаймні, на наш хлопський розум, варто обирати владу не прозахідну чи промосковську, чи прокитайську, а виключно українську. Бо інтернаціоналізм - це такий самий міф, як сите стійло холопа у доброго пана.