Стреси в дитинстві назавжди змінюють роботу генів |
Автори дослідження провели серію дослідів над мишами, результати яких прийнятні і щодо людей, повідомляється у статті вчених, опублікованій в журналі Nature Neuroscience.
Група вчених під керівництвом Крістофера Мергатройда з психіатричного інституту імені Макса Планка в Мюнхені показала на молекулярному рівні вплив стресу на організм, який протягом тривалого часу може впливати на поведінку.
У своєму експерименті вчені поміщали новонароджених мишей у стресові стани, розлучаючи з матір'ю на три години протягом перших десяти днів життя.
"Це дуже м'який стресовий вплив, порівняно з нормальними мишами піддослідні тварини навіть не відчували нестачі їжі", - прокоментував експеримент його автор, слова якого наводить BBC News.
Як виявилося, навіть такого впливу виявилося достатньо, щоб миші навіть на другий рік свого життя продовжували набагато сильніше реагувати на стресові ситуації порівняно з нормальними однолітками. Крім того, ці миші показали знижені здібності до запам'ятовування.
Як випливає зі статті, такі зміни в поведінці мишей були викликані змінами в їх ДНК, що відбулися у ранньому віці в результаті дії великої кількості стресових гормонів. Цей вплив призводить до невеликої зміни ДНК в ділянці гена, який кодує певний стресовий гормон вазопресин, що в результаті знімає природне обмеження на вироблення цього гормону організмом у подальшому житті.
Навіть після тривалого часу після стресу в малому віці мишей цей ген виробляє набагато більше гормону вазопресину, ніж в організмі нормальних мишей. Саме він викликає проблеми в поведінці мишей та погіршення їх пам'яті. Вчені довели це, даючи мишам спеціальний терапевтичний препарат, що блокує дію гормону. Як випливає з результатів роботи вчених, це допомогло тваринам відновити нормальну поведінку і роботу пам'яті.
Автори публікації вважають, що аналогічні душевні травми, перенесені людськими дітьми в ранньому віці, можуть позначатися на їх схильності до депресій та інших психологічних порушень у дорослому житті.
Тим часом, складні навички, яким людина навчається протягом життя, невідворотно вдосконалюють структуру мозку, довели нещодавно нейрологи.