Автор Женя Галяс (ліворуч) та видавець Олександр Ворошило |
Прес-конференція, що відбулася 13 квітня в «Українських новинах» з приводу виходу в світ цієї книжки - це лише один із заходів рекламної кампанії, що включатиме різноманітні презентації, показ рекламних роликів на телебаченні, зовнішню рекламу.
В прес-релізі було заявлено, що це перша українська книжка, яка складається виключно із електронних листів. Так, в книжці викладено 28 електронних листа, які писалися автором протягом року. Але те, що це українська книжка, це неправда. Хіба що написана вона з використанням українських букв.
Піти на прес-конференцію мене змусив інтригуючий анонс на сайті Українських новин, в якому йшлося про національний бестселер, що матиме тираж мільйон примірників, і про молодого автора, який написав таку книжку, що їй ніби то вже пророкують стати національним бестселером.
Автору – 18 років, він є випускником вищого професійно-технічного училища Києва, живе з батьками на Відрадному – одному з житлових масивів Києва – і, як виявилося, не дуже вміє говорити. Зате гарно говорили присутні разом з автором на прес-конференції видавець книги Олександр Ворошило і директор PR компанії MTI Consulting Ярослав Ведмідь, який просуватиме «національний бестселер».
Все, про що вони говорили, виглядало дуже правильним: а торкалися вони проблеми відсутності системи дистрибуції книжкової продукції в Україні, невміння українських видавництв продавати свої книжки. «Видавництва не роблять з книжки події, - каже О. Ворошило, - бо ж книжка є подією», а презентація кожної нововиданої книжки допомагає їй краще продаватися.
Дуже актуальним виглядало підняття ньюз-мейкерами питання зниження популярності читання серед молоді і втрати популярності книжки взагалі, яку молоді люди замінили походами в кіно і сидінням за комп’ютерними іграми чи в мережі Інтернет. Як сказав Ярослав Ведмідь, проведені ними маркетингові дослідження, що передували запуску книжки, свідчать, зокрема, про те, що молоді люди не читають із-за консервативності книжкової мови, яка є штучною, бо такою мовою молодь не розмовляє.
Все виглядало правильним, поки не взяла в руки і не розгорнула «національний бестселер». Зовні він виглядає «прикольно», як тепер кажуть. До речі, спочатку це словечко побутувало серед молодих людей і було ну дуже багатозначним. Все, що хочеш позитивно емоційно забарвити, кажи «прикольно» - не помилишся. Отже, непогане сучасне оформлення книжки, гарний папір, але як тільки почала читати, зразу ж стало моторошно і бридко.
Книжка написана на сленгу, який використовується російськомовною мережевою субкультурою, що придумала собі узагальнюючу назву «падонкі» і яка характеризується як контркультурна і протестна. Лексика пересипана матами, словами-паразитами і навмисними орфографічними і семантичними помилками – «пишу, як говорю і чую в компанії собі подібних».
Олександр Ворошило каже, що книжка написана такою мовою, якою розмовляє молодь, що живе в Інтернеті і добавляє: «Хай ростуть всі квіти». Хотілося б уточнити, що такою мовою в Інтернеті розмовляють лише згадані вище «падонкі», тобто користувачі специфічних сайтів, а не всього Інтернету взагалі.
Книжка розрахована на молоду аудиторію, буде презентуватися в усіх навчальних закладах, де вчаться молоді люди, яким вже «стукнуло» 18, бо це тільки для повнолітніх, про що на титульній сторінці попереджається кружечком 18+. Ярослав Ведмідь, каже, що після сорока років книжка не сприймається взагалі, а найкраще на цю книгу реагують люди від 18 і до 25 років. «Треба не тільки створювати нові формати в літературі, а й агресивно просувати їх», - каже Ярослав Ведмідь. Звичайно, вісімнадцятирічні з їхньою пластичною і несформованою психікою не такі стійки до агресії і нових форматів, як сорокарічні.
Перший наклад у 10 тисяч примірників, що вийшов, вже тиждень продається. Його планують продати до вересня. Крім того, за словами Ярослава Ведмідя, шукаються альтернативні канали дистрибуції цього «чтива для падонків».