Актуально
56293 перегляди
 |
Зображення знаку Дао на трипільській кераміці |
До найдавніших знаків, що cимволізують світотворення і світобудову, належать такі знаки Трійці, як хрест, тризуб, трикутник, шестикутна зірка, сварга (свастика), триквестер, триколо (даоська трійця), дерево життя та їх модифікації. Графіка кожного знаку лаконічна, чітка і промовиста, кожен знак підкреслює ту чи іншу характеристику триєдиної сили, той чи інший етап космотворення.
Найперший етап символізує Хрест. Він є полісемантичним символом. Але в першу чергу, це знак нашого тримірного Всесвіту, життя. Він зображає Трійцю з підкресленням значимості синівської енергії (третьої сили) – Любові. Це зроблено шляхом поєднання символу чоловічої енергії – вогню (зображуваної у віруваннях всіх народів вертикальною площиною або вертикальним стовбом) з символом вологої жіночої енергії (зображуваної горизонтальною площиною), при якому обидва батьківські символи немов би зникають, зливаючись в один знак хреста – символ тримірного простору, любові, дитяти. Це знак найпершої триєдності: мінус, плюс, єдність: мати, батько, дитя.
Хрест, що обертається, - Сварга, Свастика – символізує розвиток Всесвіту. При цьому обертання хреста за годинниковою стрілкою символізує рух вгору, сходження (наприклад, схід Сонця), рух від матеріального до духовного – еволюцію, а обертання проти годинникової стрілки – рух униз, захід, рух від духовного до матеріального – інволюцію.
Сваргою (Свастикою) зображується не тільки рух Всесвіту, а й сонячний рух у релігійній традиції аріїв. При цьому Сонце, що сходить, зображується прямою (правосторонньою) сваргою, а Сонце, що заходить – оберненою (лівосторонньою). Таку сваргу можна сьогодні побачити на олтарі Софії Київської.
Свастика або сварга – це ще знак небесного вогню і символ чоловічої здатності до запліднення. Svarga санскритською мовою означає небо, сонячне світло. Очевидно, тому давньоукраїнський бог неба і небесного вогню, батько Сонця, називається Сварог. Svastya означає щастя. Тому в арійців сварга була оберегом – знаком, що приносить щастя. Відображена в санскриті назва залишилась завдяки тим арійським племенам, що переселились в Індостан з Північного Причорномор’я і Приазов’я в ІІ тис. до н.е.
Сварга без одного плеча стає Триквестером (Триквестом) – символом триєдиного астрального вогню (Огня, Агні), тобто вогненої Трійці. Оскільки носіями астрального вогню наші давні предки вважали Сонце, Зорю і Місяць, то він зображався не лише у вигляді триплечевої сварги, а й у вигляді трійці знаків – хреста або кола (символ Сонця), зірки (символ Зорі) та рогатого місяця.
Ті ж сили , що зображені у хресті, репрезентує шестикутна зірка. Поєднані в ній два рівнобічні трикутника символізують єдність чоловічої вогненної енергії, спрямованої вгору, з жіночою вологою енергією, спрямованою вниз. Отже, зірка, складаючись з двох рівнобічних трикутників, накладених один на одного, символізує Трійцю.
В одному з варіантів шестикутної зірки, званому нині Моген Довед (Зірка Давида), який став символом іудаїзму і національним символом єврейського народу, давньоарійський символ шестикутної зірки був запозичений іудейськими кабалістами у католицького ордену тамплієрів, утвореного в Палестині після першого Хрестового походу 1119 року. Вперше цей знак згадано в іудейській літературі 12 століття (в творах караїма Їєгуди Гадасі).
Знак шанують також і мусульмани, які називають його «Щит Дауда”. Трикутники зображаються переплетеними у такий спосіб, щоб їх не можна було розняти. Цим підкреслюється нерозривність батьківської (позитивної) і материнської (негативної) енергії третьої іпостасі – світу.
Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов, або Вогонь, Воду і Життя, або Янь, Інь та Ці, однак не як початковий процес породження третьої сили двома превинними, а вже як другу стадію цього процесу, тобто як дію трьох рівноправних сил, що виходять з єдиного, спільного для всіх джерел – Абсолюту (Вакууму, Дао).
У багатьох цивілізаціях аналогом Хреста є Коло. Хрест і Коло є головними елементами орнаменту. В українській символіці світобудови до прийняття християнства переважав знак Кола, а після прийняття християнства – знак Хреста. Обидва знаки являють собою основу і часто зображаються разом (хрест у колі). Дотепер широко вживається так званий Кельтський хрест, що поєднує архаїчні Коло і Хрест.
Коло – символ Сонця, нескінченності, вічності, довершеності, внутрішньої єдності. Оточені колом предмети, з одного боку, символізують обмеженість, з другого боку, - захист від небезпеки, яка існує в навколишньому світі. Це найдавніший оберіг наших предків. Взаємодію небесного і земного, чоловічого і жіночого, що полягає в їх дуалізмі, становить відомий символ Ян-Інь (коло, розділене навпіл хвилястою лінією) – знак Дао.
Біла половина (Ян) включає в себе чорну пляму, а чорна половина (Інь) – білу пляму. Ці дві плями означають наявність у чоловічому началі жіночого, а в жіночому – чоловічого. Хвиляста лінія – це символ руху і взаємопроникнення двох начал. Перед тим, як цей символ потрапив до Китаю, він широко вживався трипільцями – тільки подивіться на розписи їхньої кераміки! Цілком ймовірно, що сучасники трипільців – екстравертні арії, які разом зі сваргою “взяли собі на озброєння” і цей священний знак, занесли його на територію теперішнього Китаю.
Дао – це ніщо інше, як Див – Першооснова Всесвіту, Прабог, природа якого двоїста, оскільки для творення світу в ньому має бути два начала: батьківське і материнське. Бог Див шанувався ще в доарійську епоху, а в арійську епоху його культ і знак поширився на величезних територіях разом з розселенням арійських племен. Звучання і написання його імені є чимось середнім між українськими словами “диво” і “два” та китайським “Дао”.
Китайський варіант імені цікавий тим, що поряд з написанням і звучанням імені китайці зберегли зображення першоначала і дві змійки, що вгортаючись одна в одну творять коло. Яка дивовижна близкість звучання назви і змісту знаку з українськими словами “див” і два”! Відзначимо також, що французьке ім’я Бога-Творця – “Diev” розшифровують як “два в одному (нібито від латинського “de uno”).
Олексій Братко-Кутинський в своїй книзі “Феномен України” порівнює українські слова “див”, “дива”, “два” і китайське ім’я подвійного першоначала “Дао”. Чи можуть вони бути пов’язаними? Він виявив варіанти одного з даоських знаків у гербах українських дворянських родів. Православна українська старшина не могла ставити у свої родові герби даоські знаки, але це могла бути родова символіка, яка тягнеться з прадавніх джерел, спільних для всіх арійських народів.
Автор виявив, що герби старовинних українських родів широко відбивають трипільську символіку. При цьому серед символів трипільців виявлено первісні даоські знаки: двох сплетених змійок і триколо. Ці знаки, очевидно, символізували бога Дива. Вони не настільки абстрактні, як китайські знаки Дао, однак, сумніву в їх ідентичності не виникає.
В символіці даосів немає коріння знаку, тобто попередніх натуралістичних варіантів (змійок чи рибок), а відразу з’являється його закінчена абстрактна форма. Цікавим є також сам факт відсутності коріння слова “Дао” в китайській мові. Вводячи цей термін у своїх трактатах даоси пишуть: “начало всіх начал безтілесне і безім’яне, порожнє і невичерпне, воно ховає у собі все... назвемо його “Дао”, бо якось же його треба називати...”
До теми:
