 Актуально Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Курс валюти:
Погода в Україні:
|
 |
У Києві відкрилася перша посмертна виставка Подерв’янського-старшого
Образотворче мистецтво 88382 перегляди
Опубліковано - 21.12.2006 | Всі публікації | Версія для друку
Сергій Подерв’янський малював оголених жінок. А синові Лесю він ставив “трійки”.”Натурщиці віддано йому служили, — розповідає про чоловіка вдова художника Сергія Подерв’янського Людмила Міляєва, 81 рік.
— Міністр культури Ростислав Бабійчук сердився: ”Щоб цих жіночих портретів Подерв’янського не було”.
У невеличкій галереї ”Арт-Фокстрот” у Києві відкрилася перша посмертна виставка художника. В експозиції 35 робіт, 11 з яких — ”Оголені”. На відкриття прийшло 30 гостей.
— Сергій не любив виставлятися і продаватися, — зізнається Людмила Семенівна. — Якось прийшов до нього покупець. Сергій відмовив йому, бо в нього було неприбрано. Він був педант, майстерню тримав в ідеальному порядку.
Син художника — поет і художник Лесь Подерв’янський, 54 роки, — запізнюється. Приходить зі своєю третьою дружиною, 33-річною Марією. Вітається з матір’ю, знімає куртку й прямує до столика з вином.
— Кілька років тому Сергія вдарило дверима на вході до станції метро Політехнічний інститут, — продовжує пані Людмила. — Упав і зламав кульшовий суглоб. Зробили операцію. За рік стало гірше. Довелося робити другу, а серце мав слабке — 10 років тому він переніс інфаркт. От воно й не витримало. У реанімації малював — хворих, які лежали поруч, медсестер. Останні малюнки — дерева, які бачив з вікна квартири.
Розповідає, що разом вони прожили 54 роки. А познайомилися у друзів.
 |
На посмертну виставку батька Лесь Подерв’янський прийшов із дружиною Марією (фото: Володимир Пономаренко) | — За два тижні одружилися, — згадує. — Йому було 36 років, мені — 27. Він був красень. Учився в Пітері, до Києва приїхав на канікули. У Пітері я побачила, що в побуті йому дружина не потрібна. Бо хоч і був бідним студентом, мав прачку, швачку. Я поїхала на Кавказ лікуватися, мала проблеми зі щитовидкою. Коли повернулася, від Сергія прийшов церемонний лист з проханням руки і серця. Наступного дня вислав гроші на квиток до Пітера.
Лесь бере келих червоного вина.
— Батько малював отак — витягнутою рукою, — перекладає келих в ліву руку й витягує праву. — Чітко, точно та впевнено. Пензлем володів, як майстри кендо мечем.
Навпроти столика висить портрет чоловіка в картузі.
— Це сторож Іван у Києво-Печерській лаврі, — пояснює вдова. — Любив випити. Коли побачив свій портрет, спитав Сергія: ”Чого це ви мене такою мазепою зробили?”.
— Я його пам’ятаю, — втручається Лесь, — батько бухав з ним.
— Ні, то Михайло Дерегус з ним випивав. Ішла якось до Сергія в майстерню, назустріч — п’яний Дерегус (народний художник України, покійний. — ”ГПУ”). Каже: ”Оце трохи випив з Ванею”. Потім додає: ”Сеніним”. Сенін був поважною людиною — зампредсовміну.
— Я із сином Сеніна вчився в школі, — згадує Лесь. — Великий хуліган був. Мав таку здібність — пускав кільце диму від цигарки так, що йшло рівнесенько через усю уборну. А ще міг музикально ригнути — видавав любу мелодію Баха.
|
Дружина Сергія Подерв’янського Людмила Міляєва позувала чоловікові-художнику на відпочинку. Вдома не мала часу | — Ну, я цього не знаю, — скромно усміхається мати. — Сергій любив випити, але не п’янів.
Розповідає, що, коли Лесь учився в художній академії, його батько очолював там кафедру:
— Завжди ставив Лесику за малюнок ”трійку”. Дитина через це ніколи не отримувала стипендії. На п’ятому курсі один з викладачів заявив: ”Родичів просимо вийти”. Сергій вийшов, і Лесик уперше отримав ”п’ятірку”.
Син бачив себе біологом, вивчав комах. А в 9 класі почав запоєм малювати. Вступив до художньої академії з другого разу. Було мало натурщиків, то замість атлета Лесеві впіймали десь двірника. Він був з великою головою, животом і кривими ногами. Лесик отримав за малюнок ”двійку”.
Жінка сідає на стілець. Каже, що втомилася.
— Влада не дуже шанувала мого чоловіка, — продовжує.— Він був безпартійний, із корінних киян. ”Народного художника” отримав уже в часи незалежності. Та й ”заслуженого” дали пізно. У нас були ”жигулі”, на яких ми об’їздили всю Україну. Трохи подорожували за кордоном. Разом нас пускали лише в соцкраїни. До Югославії чомусь не пустили. 10 років ми жили в моїх батьків. Сергієву маму перед війною заарештували, відібрали квартиру.
Згадує, як у воєнні роки чоловіка врятував альбом.
— У розбомбленій школі він знайшов аркуші паперу, зшив їх. Весь час носив цей альбом за плечима у речмішку. Поряд розірвався снаряд, осколки прошили три його альбоми наскрізь. Тому рану отримав несмертельну. Ці альбоми збереглися.
Між пейзажами висить портрет жінки в червоному піджаку. Це — пані Людмила. Підписано: ”1964”.
— Удома я була зайнята, тому малював мене на відпочинку. А це, — показує на портрет засмаглої жінки в капелюсі, — одна з дружин скульптора Валентина Зноби.
Подерв`янський Сергій Павлович
Народився 15 липня 1916 року в м. Києві.
Живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв України, народний художник України. Ветеран Великої Вітчизняної війни.
У 1952 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю.Рєпіна (вчителі з фаху К.Рудаков, В.Конашевич, М.Авілов).
Працював у різних видах, жанрах і техніках живопису і графіки. Значну частину творчого доробку посідають портрети.
Твори: станкові картини - "Покинута" (1961), "За живою стіною" (1965), "Добровільно. /Язик/" (1977); низка портретів діячів культури і мистецтва, робітників та ін.; серія пейзажів "Шляхами Польщі" (1970-1972); ілюстрації до творів Е.Войнич "Овод" (1967), Р.Джованьйолі "Спартак" (1966), О.Герцена "Кто виноват" (1958), В.Короленка "Діти підземелля" (1964).
У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури викладав на кафедрі рисунка з 1952 року, у 1971-1977рр. був завідувачем цієї кафедри, з 1982 - професор.
 Публiкацiї за темою «Образотворче мистецтво»:
- Галина Рідна – диригент райських квітів
Андрій Будкевич, для “Аратта-Україна”
«Галина Рідна – диригент райських квітів і семи самоцвітів зоряного грона», - мотиви з М. Вороного і Б. Чепурка. - Ніна Басиста: “Намагаюся слухати своє серце”
Лариса Підгірна для порталу «Аратта. Вікно в Україну»
Є у Старому Місті по-справжньому магічне місце. Місце, де у затінку старої дзвіниці застигли у роздумах давні Боги – Коша, Світовид, Велес; спочивають підібгавши кам’яні лапи старовинні леви, наче стережуть вхід до Браму Часу... - «Дівчина з обкладинки» або Pin-up («пін ап») – боротьба з кризою по-американськи
“Аратта-Україна”
Явище, яке отримало назву Pin-up, розбурхувало Америку на початку XX століття, і, за заявою деяких критиків, саме воно поклало початок американським виданням, що спеціалізуються на тому, що в побуті носить ім’я «порно». Наскільки справедливе це твердження ми зараз спробуємо розібратися. - Микола Пимоменко. Співець українського села
Ольга Жбанкова, «Дзеркало тижня»
«Пимоненко, не шукаючи ніякої реклами, спокійно та з любов’ю робить свою справу художнього прославляння рідної України з її життєрадісним і гарним народом», — написано в одній з ювілейних статей (1910), присвячених 25-літтю творчої й педагогічної діяльності живописця. - Гортаючи архіви: Листівки
Степан КАРАЧКО, член спілки архівістів України
Люди старшого покоління добре пам’ятають, як було раніше модно пересилати своїм друзям та рідним вітальні листівки. А скільки було колекціонерів листівок у шести десятих та сімдесятих роках. На вітальні листівки тоді була велика мода. - У Києві відкрилася перша посмертна виставка Подерв’янського-старшого
Вікторія МАЙСТРЕНКО, «Газета по-українськи»
Сергій Подерв’янський малював оголених жінок. А синові Лесю він ставив “трійки”. - Ярослав Пстрак - забуте ім`я
Іван КРАЙНІЙ, «Україна Молода»
Великдень столітньої давності, намальований Ярославом Пстраком, колись знаним у Європі галицьким художником, повертається із забуття разом з ім'ям автора. - Мода на фальшивки?
Марта Шокало, Юрій Кушко, Українська служба Бі-Бі-Сі
Останнім часом в Україні стало модно мати приватні колекції живопису. Проте знавці мистецтва твердять, що третина картин на українському арт-ринку – фальшивки.
|
 |
Публікації: Останні новини:
Популярні статті:
|
