Актуально
33812 переглядів
 |
Експерти вважають, що мотиваційні програми - могутній інструмент, за допомогою якого можна досягти не тільки поліпшення різних економічних показників в бізнесі, але і розвинути внутрішні комунікації в компанії, укріпити корпоративну культуру, підвищити рівень відповідальності співробітників. Тим часом, рівень їх впровадження у вітчизняних бізнес-структурах залишає бажати кращого. Сьогодні керівники всіх компаній усвідомлюють необхідність застосування такого інструменту управління персоналом, як мотивація. Проте часто роблять це непрофесійно.
Менталітет українських управлінців зводиться до того, що директор - це господар, поміщик, гетьман. Нерідко в компаніях існує преміальний фонд, з якого виключно на розсуд керівника виділяються премії тому або іншому співробітникові. Виглядає це так: “Царською волею я нагороджую тебе. Премією.”
Практика впровадження спеціально розроблених програм із мотивацій персоналу у вітчизняному бізнес-середовищі з'явилася не більше п'яти років назад. З причини того, що якісні мотиваційні програми може дозволити собі не кожна українська компанія, а персонал не завжди готовий адекватно сприймати нововведення, в цій сфері виникає немало міфів.
Мотиваційні міфи в компаніях можуть виникати з кількох причин. І, часто, джерелом легенд є самі співробітники. Одним з прикладів може служити конфронтація або частка заздрощів між фахівцями різних підрозділів унаслідок різного підходу до їх заохочень з боку працедавця. Подібне положення справ пов'язане з тим, що канали внутрішніх комунікацій в компанії розвинені не досить добре. Так, в одній великій телекомунікаційній компанії ґрунтом для бурхливого обговорення в кулуарах стали подарунки співробітницям до Восьмого березня. Менеджери середньої ланки і керівники відділів отримали від топ-менеджмента дорогі презенти - парфюмерію від Nina Ricci. Тоді як рядові фахівці і звичайні менеджери задовольнялися букетами весняних квітів. Подібна ситуація привела до виникнення розпеченої атмосфери в колективі. Близько тижня левову частку робочого часу у бізнес-леді віднімало активне листування, в якому тема подарунків обростала легендами і образами, що ніяк не сприяло ефективній роботі.
Проте існують компанії, які надмірною відвертістю комунікацій свідомо підігрівають мисливські інстинкти співробітників. Наприклад, в одному вітчизняному виданні керівництво вирішило виносити на загальний огляд щоденний заробіток співробітників сподіваючись на те, що спортивний інтерес і прагнення наздогнати і перегнати «лідерів рейтингу» підвищить ефективність продуктивності праці. Тим часом, ефект був подвійний. Одні - надихнулися стимулом до високих заробітків і ударилися в роботу з головою, тоді як у інших - робота застигала геть.
До теми:
