- найдовша печера на Україні носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі - це гіпсова печера на глибині 20 м, протяжністю понад 230 км. Вхід до неї розташований поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільській області. Це найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю, - вона поступається лише Мамонтовій печері в США...
Схоже, історія з зіпсованими фруктами на столичному політичному ринку підходить до логічного завершення. Безцеремонні продавці вкотре розкладають по наших кишенях глянсові зовні, та червиві всередині плоди, обіцяючи ще й доплатити за правильно зроблений вибір.
Їхнє нахабство бентежить. Особливо в моменти, коли серед торговців трапляються красномовні демократи, які свого часу перемогли режим Кучми, котрий спробував 2004 року отаким же негідним чином втелющити Україні не той товар.
Дежавю...
Бюджети тріщать скрізь — і мер, і прем’єр активно доплачують незахищеним верствам населення, за традицією прикриваючи нарочиту передвиборну турботу відполірованими гаслами.
Наспіх зліплені програми кандидатів кидають у шок експертів, які вкотре безнадійно спостерігають за організованою вакханалією політичної кон’юнктури. Рятувати Київ від забудови юрмами йдуть забудовники. А берегти землю — земельні олігархи.
Технічні кандидати розташувалися в метровому бюлетені, бажаючи відтягнути голоси в конкурентів патрона й утрамбувати виборчі комісії своїми людьми.
Рейтинги «лідируючих» кандидатів калейдоскопічно змінюються залежно від друкованого видання й розміру гонорару невідомих соціологічних компаній.
ЗМІ змагаються щодо якості замовних сюжетів, дружно шаркаючи ніжкою перед платоспроможними клієнтами від політики й бізнесу.
Суспільство поглинає технологічний продукт тоннами. При цьому ризикуючи вдавитися.
Мерзотне зілля. Та за тиждень кияни його проковтнуть, забудуть смак і почнуть прислухатися до організму — які ж наслідки?..
Соціологія як технологія
Ситуацію, що створилася у сфері досліджень електоральних переваг у столиці, інакше як розгулом демократії не назвеш. Зорієнтуватися, в кого з кандидатів який рейтинг, обивателеві практично неможливо. Після закам’янілої лідерської позиції нинішнього мера крива п’ятірки фаворитів гонки змінює напрямок залежно від кольору намету, в якому тобі завжди раді запропонувати яскраве глянсове видання з ексклюзивним дослідженням.
Щодо цього можна наводити безліч прикладів, бо всі без винятку штаби грішать завищенням власних рейтингів. Ми зупинимося, мабуть, на найгострішому рецидиві рейтингової хвороби, що вразила одного з глянсових фаворитів гонки лідера «Європейської партії» Миколи Катеринчука. Так, завдяки науковим вишукуванням такої собі компанії «Нью-Імідж маркетинг груп», яка регулярно звітує громадськості про свою роботу, рейтинг Миколи Дмитровича зростає не щодня, а щогодини. За останніми даними, він перевалив уже за 20 (!) відсотків, і, з огляду на задані темпи, до кінця наступного тижня притисне хвоста самому Леонідові Михайловичу. Не менше вражають і показники однойменного блоку Катеринчука — 10,3%. І це при тому, що у відомих у столиці опозиціонерів — БЮТ й Віталія Кличка — всього 16 і 12% відповідно. Чим викликана така любов до політика, який свого часу поспішив у зал Київради на захист Черновецького, залишається тільки гадати.
Треба сказати, що, сподіваючись дізнатися про найближчі рейтингові плани кандидата Катеринчука, ми спробували зв’язатися з компанією «Нью-Імідж маркетинг груп». Як виявилося, її працівники не мають звички залишати свої контактні телефони або е-mail. Представник інформаційного агентства «Інтерфакс», прес-центр якого компанія вже не раз використовувала для обнародування своїх фантастичних рейтингів, повідомила нам: «Ці хлопці справді доволі дивні, завжди ходять парою й не залишають координат. Єдине, що в мене є — адреса якогось сайта». Головна сторінка останнього повідала нам, що компанія створена 2003 року, розташована вона в Харкові на вулиці Чернишевського й займається маркетинговими дослідженнями. Серед яких були посилання тільки на дослідження в столиці.
Зауважимо й те, що в середовищі столичних соціологічних компаній із репутацією про харківську вперше почули. До речі, як про й десятки інших, широко розрекламованих за час виборів. Що, на думку соціологів, у наших демократично-безкарних умовах не дивно. Схоже, фахівці не здивуються й тому, що через тиждень Київ може одержати несподіваний сюрприз. Маститі рентгенологи громадської думки визнають, що провести повноцінне соціологічне дослідження в столиці навіть для них — непросте завдання. Дуже висока похибка вибірки. Причин цього кілька:
— на Київ припадає лише 5% бригад, які роблять традиційні соціологічні зрізи по всій країні, тому часто навіть серйозним компаніям доводиться залучати для опитувань некваліфікованих фахівців;
— у столиці не розвинені технології електронного й інтернет-опитувань, внаслідок чого спостерігається дуже низький відсоток людей (30%), котрі погоджуються відповідати на питання. До того ж переважно це люди з низьким достатком, бо до інших практично не доберешся — у будинках закриті під’їзди. Тобто 70% киян залишаються неохопленими;
— лише поодинокі соціологічні компанії мають традиційний для України столичний Омнібус. Такі досить рідко замовляють, а знайти спосіб на таку копітку роботу доволі проблематично. Втім, як і на власне незалежне від замовника дослідження того ж таки рейтингу кандидатів. Тому все, що нині роблять гранди соціології КМІС і центр Разумкова — це закриті замовні дослідження. А їх завбачливі замовники традиційно не обнародують.
Проте, попри всю закритість і лукавство рейтингової кампанії претендентів на столичну владу, трійка лідерів, за неофіційними даними низки знаних компаній, незмінна — Черновецький, Кличко, Турчинов. Те ж саме стосується й блоків, за винятком власника майки лідера, якою Блок Черновецького поступається БЮТ. Проте, без сумніву, показник, що збуджує політичну кров, — це 30% тих, хто не визначився. За них і розгорнулася основна боротьба. І тут кожен із кандидатів демонструє свій особливий стиль і почерк, правда, трохи затиснутий у рамки IQ штатного політтехнолога.
Леонід Черновецький: «Я за те, щоб розгойдати суспільство, щоб воно стало нетерпимим до багатьох речей, які кояться у вузьких інтересах олігархів та їхніх політичних представників у владі»
Із передвиборної брошури «Сповідь мера»
Схоже, розгойдавши політичних конкурентів, та аж ніяк не суспільство, Леонід Михайлович, переобравшись на другий термін, має всі шанси довести свою високу місію до переможного завершення. Дії його непересічної у своєму цинізмі команди, яка демонструє технологічні новації в рамках необмеженого адмінресурсу, а також підім’яла під себе досить вагому частину маргінального електорату, вражають. На сьогодні в арсеналі Леоніда Михайловича не лише перший рядок у хіт-параді кандидатів; 25-мільярдний столичний бюджет, який від його імені «турбується» про киян; ручні ЗМІ; цілий ряд технічних кандидатів, котрі відтягують голоси в основного конкурента — Віталія Кличка, а й надійна підтримка президента, політична сила якого так і не висунула свого кандидата в мери.
Безумовно, Юрій Віталійович може не погодитися з нашими припущеннями і вкотре закинути репліку про безмежну жертовність президентського блоку, що наполягає на єдиному кандидаті від демократичної коаліції. Проте зауважимо: президент, який усі два роки заплющував очі на земельні діяння Черновецького, повернув його в мерське крісло, так і не оголосивши результатів перевірки діяльності КМДА, проведеної згідно із його ж, президентським указом (!), а також публічно заявив про стовідсоткове ветування закону про вибори у два тури (що вигідно виключно Черновецькому), навряд чи серйозно розраховує на особливі дивіденди від походу Луценка на вибори. За деякими недавніми закритими даними, рейтинг «НУ-НС» впевнено переступив 4%.
Слід гадати, Віктор Андрійович у цій непростій ситуації не може випускати з поля зору політичну силу Леоніда Михайловича. Як, утім, і сам Леонід Михайлович тримає руку на президентському пульсі. Про що в час верстки номера у своєму коментарі «ДТ» розповів міністр МВС, перший номер списку «НУ-НС»: «Недавно в секретаріаті президента відбулася нарада представників фракції «НУ-НС», на якій Віктор Андрійович відкрито заявив, що Київ має стати Сталінградом для Тимошенко, і тут прем’єру належить зазнати нищівної поразки, — сказав Луценко. — До того ж президент цілком чітко дав зрозуміти, що фракція створюватиме коаліцію в Київраді лише з тією політичною силою, яку підтримає громада. І цією силою жодною мірою не буде БЮТ. Проте ні для мене, ні для членів мого списку такі умови президента неприйнятні». Схоже, Ющенко відпрацьовує варіант «ширки», тренуючись поки що на кішках.
Ще одним наочним підтвердженням зміцнення політичного союзу президента і столичного мера став останній передвиборний шедевр творчо обдарованого градоначальника під інтригуючою назвою «Сповідь мера». Автор тексту наполягає на тому, що з кожним, хто прочитав його сповідь, встановлює «особливі стосунки». Проте, не бажаючи образити вас, Леоніде Михайловичу, та наші «особливі стосунки», скажемо: сповідь передбачає покаяння у гріхах, а не оду самому собі. Це по-перше. По-друге, використання цитат відомих українських політиків, притому різних політичних сил, про чесноти кандидата, передбачає певні етичні узгодження. У «Сповіді мера» хвалять Черновецького не лише Анатолій Матвієнко («НУ-НС»), цитату якого, за його словами, зумисне вирвали з контексту, Віктор Пинзеник (БЮТ), Микола Азаров (ПР), Олена Бондаренко (ПР), яка стверджує, що нічого такого не казала, — а й секретар РНБО Раїса Богатирьова: «Леонід Михайлович усіма своїми діями виправдує довіру людей, які знову, прийшовши на виборчі дільниці, опустять бюлетені в урну й із абсолютно легкою душею та серцем скажуть: ми робимо правильний вибір, це — Черновецький». І якщо з «НУ-НС» без власного кандидата в мери все гранично зрозуміло, то з ПР, яка розгорнула широкий піар кандидата Василя Горбаля, — не дуже. То кого в результаті підтримує Партія регіонів? Чи в неї шлях «роздвоюється» за кошиками?
До речі, своїх численних протеже президент має і в блоці Катеринчука. Там-таки знайшли притулок і люди В’ячеслава Супруненка, зятя нинішнього мера, який закриває в КМДА земельні питання. Лихі язики подейкують, що в частині збирання коштів Катеринчук виявився досить моторним. Хто сьогодні платить за біло-синій глянець, який обліпив усі столичні стовпи? Хмельницький, Іванов, Черновецький... Останній, до речі, лише своїм «дітям» і дозволив спуститися у святая святих формування громадської думки — столичний метрополітен. Тепер там у кожному вагоні золоті гори обіцяють тільки три кандидати — сам Леонід Михайлович, Микола Катеринчук і лідер ГАКу Олександр Пабат. Слід сказати, що й за Громадським активом стоїть величезний актив. Тих-таки Іванова й Хмельницького. А також один і той самий політтехнолог на прізвище Гайдай. До речі, досить відомий та шанований у професійних столичних колах. Трапляється й таке... Отож в усій цій історії справді не соромно брати на озброєння корисні гасла ГАКу, але соромно голосувати за людей, котрі неодноразово розмінювали їх на вигідне земельне голосування в сесійній залі Київради.
Віталій Кличко: «Я добирав свою команду за високими моральними принципами, тому зможу подолати корупцію в Києві»
Дискусія з екс-мером Нью-Йорка Джуліані в готелі «Хаят»
Усі два роки правління Черновецького Блок Кличка разом із БЮТ був у жорсткій опозиції до мера. Лідер блоку принципово відмовився від функції кнопкодава й не пішов у парламент у жодному зі списків демократичних партій, із якими стояв на Майдані. Пізніше Кличко, перебуваючи в статусі радника Ющенка, публічно й небезпідставно обвинуватив президента у підтримці команди Черновецького. Коли вирішувалася доля єдиного кандидата від демократичних сил, лідер однойменного блоку не зійшов із дистанції на користь Турчинова й на догоду Тимошенко, схоже, маючи на те моральне право. У результаті дорогою до нових перевиборів фракція блоку втратила понад половину своїх багнетів у Київраді, а її лідер позбувся фактичної підтримки основних політичних партнерів — БЮТ і НУ. Але! Певного моменту саме ця, на перший погляд — прикра, обставина могла стати вирішальним, і, можливо, переможним месіджем виборчої кампанії незалежного кандидата Віталія Кличка. Проте незалежного не вийшло.
— Лев Парцхаладзе — лідер партії «Європейська столиця», яка входить у Блок Кличка, голова ради директорів потужної будівельної компанії «21 століття», а також керівник Української будівельної асоціації — головна земельна фігура Блоку Кличка, — каже лідер громадської організації «Форум порятунку Києва» Віталій Черняховський. — Він точно знає, чого хоче від влади і від Кличка зокрема. Хоч Віталій Володимирович і ховає Льва Ревазовича, уже всім відомо про їхній тандем. Як, утім, і про будівельні скандали пана Парцхаладзе. Мабуть, киян повинен потішити ще один затятий забудовник — Андрій Миргородський, давній бізнес-партнер Парцхаладзе, який
встиг при Омельченку відзначитися на посаді першого заступника начальника головного управління будівництва та архітектури КМДА. Серед небайдужих до будівельної справи членів списку і панове Васько (ТОВ «Української інвестиційної будівельної компанії «Укржитлоінвест»), Чигрин (ФПГ «Атика»), Странніков та Іщенко (Тельбін ІВА), спільний продукт життєдіяльності яких — незаконна забудова торговельного комплексу на вул. Серафимовича, 6а. Странніков є також співзасновником будівельних ТОВ «Українська будівельна компанія» і «Кроун». Особливо не пощастило бідолашному «Кроуну». «Лихі» журналісти докучали засновникам із приводу скандального будівництва на Березняках, де найняті фірмою бандити били жителів, які протестували проти забудови. До речі, тоді на Березняках на бік постраждалих став Блок Кличка. А тепер Странніков і Кличко опинилися по один бік барикад, — завершив Черняховський.
Після всього вищесказаного слова Кличка про найвищі моральні принципи, за якими він нібито добирав собі соратників для безкомпромісної боротьби з корупцією в окремо взятому місті, скидаються на насмішку. У такому разі хочеться точно знати, за якими принципами члени його команди підбирали собі кандидата? І треба сказати, що для політика, який щойно розпочинає свою кар’єру й не обтяжений, до того ж, особливими менеджерськими та господарськими знаннями, запитання це — ключове.
Безумовно, як правильно зазначив один із членів команди Кличка, «забудовників можна знайти практично в кожному партійному списку. Ми ж не можемо виписати собі у список ідеальних людей із Марса. І там таких немає. Однак стосовно наших навряд чи варто наперед висловлювати такі категоричні судження». Можливо. Але, так чи інакше, програє Кличко мерську гонку чи виграє, візьме високий відсоток у Київраду чи не візьме, — його ахіллесова п’ята — список, — як і раніше, залишиться незахищеною. Кілька метких влучень — і добре ім’я світового чемпіона легко буде розміняне на одне з прохідних прізвищ безперспективного політичного штабеля.
Олександр Турчинов: «Кабмін сьогодні виділив мільярд Києву. Але це гроші не Турчинова. Це гроші народу, які уряд заборгував людям»
Зустріч із працівниками освіти у Святошинському районі
Навряд чи варто переказувати риторику БЮТ стосовно подій, що відбуваються в столиці. Боротьба з земельною корупцією була й залишається основною тезою блоку. Лідер БЮТ і «найліпше», що в неї є, тобто віце-прем’єр — кандидат у мери Олександр Турчинов, днями ходили в народ роз’яснювати свою непримиренну позицію. Вирушили туди й ми. Кілька штрихів із перших вуст, що дають змогу, на нашу думку, чітко розпізнати основні маяки кампанії БЮТ.
1. Турчинов довго, обгрунтовано й, треба визнати, досить розумно у відповідності з рекламними білбордами описав залові ситуацію протистояння у найвищій владі. Ореол борця за вищу справедливість у поєднанні з бажанням поборотися за те ж саме — на місцевому рівні, добре впливав на публіку. Признаюся, грішним ділом подумалося: не було б тепер блокування БЮТом парламентської трибуни в ім’я якогось глобального антиінфляційного пакета уряду (а, за нашими даними, у такому вигляді, як його презентує прем’єр, пакета не існує), кандидат, віце-прем’єр, справді добряче відірваний від народу, банально б повторював прописні істини, вже не раз озвучені в Києві його дрібнішими соратниками. Про тарифи, про окружну електричку, про важке життя в стольному граді простого обивателя, якого прагне ошукати кожний. Проте, коли поглянути на ситуацію з другого боку, то Київ нині дістав якусь сатисфакцію: звичайно його розмінювали на країну, тепер, схоже, всю країну розміняли на Київ.
2. До основних винуватців, котрі майже зіпхнули столицю в прірву, котрі розпродали комунальні підприємства й землю, Турчинов долучив великий бізнес, інтереси якого представлені в Київраді. «Рахунок іде буквально на дні, часу більше немає...» На питання з залу, чи правда, що його штабом керує відомий бізнесмен, великий земельний латифундист, оратор зволів відповісти коротко: «За традицією, своїми передвиборними штабами керую я сам».
Чому при цьому Олександр Валентинович не назвав прізвища Губського, а воно ж було позначене в записці рукою автора цих рядків, залишається тільки гадати. Втім, як і про те, чому регулярні претензії ЗМІ на адресу земельного магната Губського Турчинов вважав бездоказовими, а от свої й своїх колег на адресу Черновецького — вже доведеними. Де логіка й послідовність? До речі, нагадаємо, що комісія ВР, створена трудами БЮТ і покликана розслідувати діяльність КМДА, так і не приступила до роботи. А ініціатори перевиборів так і не пред’явили громадськості обіцяних рішень судів, що підтверджують порушення в стінах КМДА; правда, за них це зробило «ДТ», та річ же у принципі.
3. Олександр Валентинович досить гнівно засудив добродійність Черновецького за рахунок бюджету, назвавши такі методи мера банальним підкупом виборців. Із чим також не можна не погодитися. «Використання адмінресурсу в будь-яких його проявах просто неприпустиме!» — сказав як відрізав оратор. А потім не без гордості доповів учителям про рішення уряду виділити Києву 1 млрд. 300 тис. грн. на соціальні надбавки бюджетникам до заробітної плати. У розмірі 300 грн. Зал викупав віце-прем’єра в оваціях. Автор же дозволив собі ще одну записку — стосовно неприпустимості використовувати адмінресурс в будь-яких його проявах. Кабміном зокрема.
Треба віддати належне демократичності Турчинова, котрий прочитав цю малоприємну репліку й сказав, що він ніколи не посміє стверджувати, що виділені Кабміном кошти — гроші Турчинова. «Це гроші народу, які уряд заборгував киянам», — знову сказав як відрізав Олександр Валентинович. І зал знову скупав оратора в оваціях, не зваживши на те, що уряд Тимошенко чомусь вирішив роздати борги за десять днів до стратегічного голосування. І все було б нічого, якби людям, котрі розбещують народ подачками, аплодували пенсіонери, ветерани, хто там іще, кому ми не раз за ці два роки встигли докорити «гречкою Черновецького». Та аплодувала ж інтелігенція. Вчителі, які мали б навчати наших дітей громадянської позиції. Якщо вже не відмовитися від додаткових грошей при справді принизливій зарплаті, то принаймні мати сміливість сказати про це.
Наступного дня прес-служба віце-прем’єра оперативно поширила інформацію, куди ще підуть доброчинні урядові мільйони. Тепер йшлося про дороги, мости, транспортні розв’язки... Розумний кандидат від БЮТ «дуже» зорієнтувався.
...Насправді Київ давно розколовся на дві частини: одні голосуватимуть за Черновецького будь-що, інші — взагалі не знають, за кого голосувати. Проте цілком очевидно, що хоч би яким результатом закінчилися ці вибори, істотної зміни менеджменту столиці не станеться. Адже користувачі столичного ресурсу в усіх його проявах розподілилися під різними політичними прапорами. Що жодною мірою не може змінити якість влади.
Кількатисячолітня безперервна традиція густонаселеної Пра-України... дає сучасним українцям доказ непорушності володіння своєю землею упродовж тисячоліть. Треба визволитися від змови істориків” Юрій Липа
Актуально
20969 переглядів
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
