- Українські дерев`яні церкви були збудовані у символічній формі кораблів та звернуті зі Сходу на Захід. Історично, українські церкви були побудовані з центральним нефом та двома боковими проходами. Це розділення споруди на три частини відповідає трьом догмам, або Божої Священної триєдності: духу, душі, та тілу людини. Багаточислені куполи та шпилі позначають щогли кораблю, а хрести на кожному вістрі розмежовують де бути вітрилам.
Дерево – матеріал живий та вибагливий. Догляд за ним – особливий. Тому сьогодні дуже популярний клеєний брус – матеріал, який має усі переваги натурального цільного дерева, але значно надійніший.
Специфіка
Назва «клеєний брус», звичайно, не точна тому що в якості матеріалу для стін застосовують ще і клеєну колоду, і навіть клеєні D-колоди (будинок зовні виглядає як брусований, а зсередини має гладкі стіни). Усі стінові матеріали (і брус, і колода) неодмінно профілюють (задають форму поперечного перерізу), причому профілі можуть бути найрізноманітнішими. Профілювання не тільки забезпечує щільніше прилягання (зчеплення) вінців майбутнього будинку, а й часто знімає залишкову внутрішню напругу, тим самим виключаючи можливість деформації бруса в процесі експлуатації. Проте! Така висока технологічність матеріалу припускає відповідну, майже машинобудівну, точність роботи з ним. Саме в цьому і полягає основна специфіка монтажу будинків із клеєних конструкцій. В іншому ж методи роботи зі зведення таких будинків мало чим відрізняються від подібних при будівництві дерев'яних будинків інших типів.
Умови успіху
Умова перша: якість вихідного матеріалу. Будівництвом будинків із клеєних дерев'яних конструкцій сьогодні займаються багато українських і фінських фірм. Фіни, звичайно, мають власне виробництво, наші ж будівельники найчастіше розміщують замовлення на комбінатах в Архангельській, Вологодській, Новгородській та інших північних областях. У будь-якому випадку клеєний брус має відповідати визначеним вимогам за технологією виготовлення, точністю розмірів, якості ламелей і клейових з'єднань, вологості, умовам збереження тощо.
Умова друга: сезон. Загалом, монтаж будинків із клеєного бруса можна проводити у будь-яку пору року. Але найкраще займатися цим узимку і влітку. Оскільки готовий матеріал має вологість приблизно 10-12%, у процесі будівництва в сиру погоду (навесні чи восени) вологість ця неодмінно підвищиться. Звичайно, нічого страшного в цьому нема, але однаково при висиханні бруса до 5,5% (саме до такого значення відносної вологості стіни і висихають у кінцевому результаті) можуть з'явитися неглибокі тріщини і короблення. І грибок узимку не страшний. Тому деякі фірми формують будівельний цикл так, щоб на осінь (весну) припадали проектні роботи, на зиму (літо) монтажні, а після них уже покрівельні, інженерні та оздоблювальні.
Умова третя: висока культура виробництва. Має бути набір потрібного устаткування і чистота на будмайданчику. Кедр, скажімо, матеріал пористий, і якщо його забруднити, плями можуть залишитися назавжди. До речі, і з цієї причини краще будувати взимку. Є ще багато винятків. Скажімо, перед монтажем слід обробити брус і торці консервантом проти грибка особливої комбінації «паз-виступ».
Умова четверта: точність виконання фундаменту. Усі знають, як важливо акуратно виставити перший вінець дерев'яного будинку. У випадку ж клеєного бруса, коли з високою точністю виготовлено кожну деталь, це набуває першочергового значення: При відхиленні осей фундаменту на декілька міліметрів можна просто не зібрати будинок. А якщо все ж збереш, то будинок продуватиме.
Умова п'ята: контроль. Особливо він важливий при виконанні робіт із монтажу прихованих частин відповідальних конструкцій. З'єднання ригелів, ферм, несучих рам слід контролювати насамперед. Адже потім перевірку вже не здійсниш.
Монтаж
Загалом, монтаж будинку з клеєного бруса мало чим відрізняється від збирання будь-якого дерев'яного будинку. Зупинимося лише на декількох питаннях, які можуть викликати розбіжності. Питання перше: що важливіше конструктор чи погонаж? Більшість фінських фірм і деякі наші компанії, які мають власне виробництво, проектну документацію відправляють на завод, де майбутній будинок виготовляють практично цілком. Там же відбувається попереднє збираня. Після цього будинок доставляють у вигляді набору деталей на ділянку і вже на місці збирають заново. При комп'ютерному проектуванні навіть попереднє збирання на заводі не потрібне, а готовий комплект можна збирати на будівельному майданчику без попереднього збирання і припасування. Більшість же російських підприємств, які випускають клеєні конструкції, доволі завантажені. Особливо це стосується верстатів для нарізування чашок. Тому часом термін виготовлення комплекту затягується. Крім того, підприємства не завжди охоче беруться за виготовлення складних індивідуальних замовлень, надаючи перевагу типовим проектам. Воно і зрозуміло не треба переналаштовувати лінію. З цих причин багато будівельних фірм замовляють заводам конструктор тільки в простих випадках. Тоді на будівельний майданчик завозять не готовий комплект будинку, а погонаж - певну кількість стінового бруса, балок, ригелів тощо. Ручне збирання істотно полегшує роботу будівельникам: можна, скажімо, перші вінці робити з модринового бруса, а стіни з кедра (він пористіший і тому має меншу теплопровідність). Крім того, ручне збирання дозволяє здійснити найскладніші в технічному плані проектні рішення, за які завод може і не взятися. Та й замовник вже в процесі монтажу раптом захоче щось поміняти, при ручному збиранні це зробити значно легше, швидше і дешевше. Інша справа, якщо на майданчику в цьому випадку треба організовувати міні-цех. Чашки нарізають за допомогою спеціальних рухливих шаблонів. І звичайно, якість готових виробів залежить від кваліфікації майстрів. По-різному підходять фірми і до такого питання, як стягування вінців між собою. Деякі компанії (в основному фінські) застосовують систему різьбових шпильок, які пронизують стіни знизу доверху. Декілька брусів на шпильках притягаються один до одного гайками. Інший спосіб застосування «глухарів» (великих шурупів із голівкою під ключ). Їх закручують у попередньо просвердлені в шаховому порядку отвори (на відстань 1,5-2 м). Вважають, що, по-перше, таке стягування брусів між собою робить будинок міцнішим, а по-друге, регулює осідання будинку, зводячи його надалі до мінімуму.
Але такий метод має і супротивників. Вони обґрунтовують свою позицію тим, що дерев'яний будинок має бути дерев'яним, а всякий метал є зайвим, стороннім елементом у живому дереві. Не кажучи вже про те, що метал твердий, і з часом у результаті тривалих механічних впливів починає це дерев'яне тіло будинку потихеньку руйнувати. Але це питання спірне. Щодо осідання, то цілком його однаково не усунеш, можна лише зменшити, та й то тільки механічну складову. На осідання у результаті висихання жодна стяжка не вплине. Отож, ці фірми скріплюють вінці будинку між собою винятково дерев'яними нагелями, які не стягають, а тільки перешкоджають горизонтальному переміщенню бруса. Інша справа, що часом якусь стіну будинку доводиться штучно «осаджувати». Тоді є сенс застосовувати «глухарі» чи шпильки, і навіть цю стіну спеціально висушувати.
Питання третє: чи потрібний ущільнювач? Насправді необхідність ущільнювача між вінцями будинку залежить від геометрії профілю. Якщо профіль клинчастий, тобто гребені і пази мають вид трапеції, то ущільнювач непотрібний, з'єднання і так достатньо міцне і тепле. В інших випадках ущільнювач найчастіше застосовують, але без фанатизму, оскільки занадто великий шар може негативно вплинути на геометрію стіни. Одні фірми віддають перевагу спіненим штучним матеріалам (скажімо, спіненому поліетилену), інші - матеріалам натуральним (джуту, прядиву, льоноволокну). Застосовують і геотекстиль. Що краще, судити не беремося.
Часом у центральній частині бруса зверху роблять довгий подовжній паз, що створює повітряні порожнини усередині стіни. Вважають, що цим збільшують тепловий опір обгороджувальної конструкції, і брус краще «дихає». Деякі фірми центральні пази заповнюють стрічкою зі спіненого поліетилену. Зазвичай, у цьому випадку стіни стягають шпильками чи «глухарями». Варто сказати, що поверхня клеєного бруса має дуже високу якість, навіть вагонку з такою поверхнею знайти доволі важко.
ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ !!!
Клеєний брус може мати різну будову. Саме від геометрії його поперечного перерізу в основному залежить те, чи застосувати ущільнювач між вінцями.
Будинок із клеєних конструкцій не вимагає ніякої додаткової обробки ні ззовні, ні всередині.
У процесі виробництва в сиру погоду поверхня бруса може трохи зіпсуватися, проте нічого страшного в цьому немає. Після того як будинок буде зведено "під дах" - шліфують стіни і торці брусів. Потім стіни обробляють відповідними сумішами, які консервують, а потім - антисептиком, який тонує, захищаючи деревину від грибка, атмосферних опадів та сонячного проміння.
Крім клеєного бруса сьогодні випускають конструкції з клеєного шпону деревини хвойних порід. Вони використовуються переважно в будівництві для виготовлення каркасів будинків, які "тримають" балки мостів, системи крокв, балки перекриття, вертикальні основи тощо.
Властивості клеєних конструкцій дозволяють застосовувати ці конструкції навіть при зведенні великих будинків. Клеєні матеріали не піддаються руйнуванню грибком.
При виробництві клеєних дерев'яних конструкцій використовуються тільки екологічно чисті клеї на водяній основі.
На відміну від цільного бруса чи колоди клеєний брус не змінює свою форму під час есплуатації, не розтріскується, має більшу міцність і меншу теплопровідність, має високу якість лицьових поверхонь і мінімальну усадку по висоті, а також дозволяє істотно скоротити терміни будівництва.
Матеріал повинен зберігатися на будівництві в суворих умовах. Варто уникати попадання на брус грибкових мікроорганізмів, тому його не можна класти не тільки на сиру землю, але й, наприклад, підкладати під штабелі сирі дошки.