Актуально
20152 перегляди
 |
У такій ситуації, наголошують експерти, дуже багато залежить від того, які стосунки новобраному спікерові вдасться налагодити з Президентом та головою його Секретаріату Віктором Балогою.
Перші кроки новообраного спікера були направлені у бік Прем’єра Юлії Тимошенко. Її внесок в обрання Литвина був вирішальним. Навзаєм новобраний Голова засвідчив, що налаштований на конструктивну співпрацю з урядом.
«Литвин демонструє, що хоче мати ситуативну більшість, але при цьому мати тісні стосунки з урядом, – каже політолог Кость Бондаренко. – Його перші заяви позначені тим, що уряд не потрібно міняти, Прем’єра не потрібно міняти».
За словами політолога, позиції уряду і парламенту у протистоянні із Секретаріатом Президента посилилися.
Неоднорідність «регіоналів» – ключ до злагоди?
Партія регіонів уже оголосила про свою опозиційність до нового парламентського альянсу. Проте, на думку політолога Віктора Небоженка, новообраний спікер зможе побудувати робочі стосунки з регіоналами, перш за все, завдяки неоднорідності цієї політичної сили.
«Партія регіонів не становить єдиного цілого, – каже Небоженко. – Там мінімум три центри політичні. Там три різні групи, в яких різні погляди і на політику, і на економіку, і на геополітичне партнерство. Тож, якщо Литвин буде працювати не з Партією регіонів загалом, а з конкретними політичними групами в її складі, то йому буде значно легше».
Спікер «під слідством» Банкової
На думку політолога Небоженка, Президент зазнав серйозної політичної поразки. Адже найбільша сенсація у цій ситуації – це не обрання Литвина, а те, що Ющенко втратив контроль над фракцією НУНС. Адже у пропрезидентській фракції таки сформувалася непідконтрольна Главі держави більшість. І це при тому, що він особисто очолив партію Народний союз «Наша Україна», фактично відсторонивши В’ячеслава Кириленка.
Це не дає підстав сподіватися на те, що спікеру та Президенту буде легко домовитися про конструктивну співпрацю. Тому наразі важко говорити, якими будуть стосунки між ними.
«Скоріше за все, буде така схема: Ющенко буде грати роль доброго слідчого до Литвина, а Балога – роль поганого, злого слідчого, – припускає Небоженко. – Поки що важко сказати, якою буде позиція голови Секретаріату Президента щодо нового спікера. Але Литвин зацікавлений у співпраці з Президентом. Те, якими будуть стосунки між Президентом та спікером, стане зрозуміло впродовж найближчих двох тижнів чи навіть десяти днів».
Випробування на потрібність країні
Політолог Кость Бондаренко припускає, що Литвин буде в постійному переговорному процесі з Президентом. «Я думаю, що Литвин буде вести свою подвійну-потрійну гру, намагаючись уникати конфліктних моментів. Але тим самим він може породити конфлікт між собою і тими силами, що привели його на посаду», – каже політолог.
Чи вдасться Литвинові встановити та зберегти баланс між трьома антагоністичними політичними силами, покаже час. Проте, наголошують експерти, саме таким чином він може довести свою широко розрекламовану потрібність країні.
ВІд “Аратти”: те, що майже рік Президент Ющенко відчайдушно намагається мавпувати свого попередника Леоніда Кучму - вже очевидно й немовляті. Ми схильні підозрювати, що внаслідок тяжкої хвороби, перенесеної Віктором Андрійовичем, в нього щось трапилося із пам'яттю, - бо ми добре пам'ятаємо, як він публічно демонстрував непримиренну опозицію до Кучми-Медведчука й називав їх не інакше, як "злочинним режимом".
Тим не менше, парламентська криза показала, що у гаранта добре виходить тільки процес руйнування, а щодо процесу творення - тут суцільні нєсрастухи. Чим Віктор Андрійович суттєво відрізняється від Леоніда Даниловича. Бо Кучма завжди мав ту конфігурацію парламенту, яка була йому потрібна, а не ту, за яку голосував народ.
Втім, нині стало вже очевидним, що гарант вже практично втратив важелі впливу не тільки на парламент, а й на фракцію, яка декларує себе, як пропрезидентська. Що яскраво продемонструвало голосуваннчя з обрання Литвина спікерм і відчайдушні й тупуваті маніпуляції В'ячеслава Кириленка щодо руйнування новостворенної коаліції. Це, в свою чергу - наражає парламент на нову кризу. Кризу політичну посилену економічною.
Отже, очевидно, президентська вертикаль, на чолі із гарантом, загралися у перетягування владної ковдри. А це - вже дії, які становлять очевидну загрозу нацбезпеці держави. І в такій ситуації, у країні, де функціонують традиції демократичного суспільства, у Президента, було б тільки два виходи: чи добровільно піти із посади, чи залишитися і чекати неминучого імпічменту.
Однак, у молодій Україні ще немає ні традиції добровільних відставок перших осіб влади (потрібно виносити з кабінету виключно зі стільцем), ні процедури, ні можливості здійснити право народу на імпічмент Президента. Окрім однієї - зібрати Майдан і Правом Народу зняти проблему для всього суспільства.
Саме про це не кажуть вголос штатні політологи і експерти від владної пропаганди.
Публiкацiї за темою «Політика»:
